Мені поталанило, що буряти не вміли читати українською: історія чоловіка, який виїхав з Маріуполя до Хмельницького

Мені поталанило, що буряти не вміли читати українською: історія чоловіка, який виїхав з Маріуполя до Хмельницького

Мені поталанило, що буряти не вміли читати українською: історія чоловіка, який виїхав з Маріуполя до Хмельницького
Суспільне

Двадцять днів від початку повномасштабного вторгнення і до перших днів захоплення російськими військовими Маріуполя, пробув у місті Єгор Рибак. Відстань у 230 кілометрів на стареньких «Жигулях» з окупованого міста на підконтрольну Україні територію чоловік їхав 5 діб. Про життя в оточеному Маріуполі, про банди мародерів і про те, як люди об’єднувалися заради того, аби вижити – дізнавалося Суспільне.

Якби Маріуполь не оточили, його б не взяли

Досі впевнений, якби Маріуполь не оточили, то Маріуполь не взяли б, - так про окупацію говорить 30-річний житель Маріуполя Єгор Рибак. Чоловік з родиною покидати рідне місто не планувала, адже, каже, вірили у «азовців».

Ми дуже довіряли, досі довіряємо батальйону "Азов", каже маріуполець Єгор Рибак.
Ми дуже довіряли, досі довіряємо батальйону "Азов", каже маріуполець Єгор Рибак. Суспільне

«Ми не думали виїжджати з Маріуполя ні на краплю, тому що ми бачили, по-перше, що по всій країні щось відбувається, гатять по всій Україні. По-друге, ми й досі дуже довіряємо батальйону «Азов». Ми бачили, ми їх знаємо особисто. Ми знаємо, як вони захищали Маріуполь. Ми знаємо, що вони за 8 років, чому вони навчилися, ми знаємо, скільки там було людей. І я досі впевнений, якщо би Маріуполь не оточили, то Маріуполь не взяли би», - розповідає Єгор Рибак.

Заготовляли дрова, захищалися від мародерів

Під час одного із бомбардувань Маріуполя, «прилетіло» й у їхній будинок, пригадує Єгор Рибак. Від прямого попадання, каже, у сусідньому під’їзді вигоріли чотири поверхи.

«Саме в мій будинок було вісім попадань. Ми жили на 8 поверсі. Я не пам’ятаю, але жінка розповіла, що після одного з попадань я впав. Тоді чотири поверхи наскрізь прогоріли в сусідньому під’їзді. У дворі стояло десь 20 машин. Виїхало тільки дві, дві тільки були на ходу. І одна з них – моя», - розповідає Єгор.

В наш будинок було вісім попадань, каже Єгор. Після одного з таких попадань в сусідньому під'їзді вигоріло чотири поверхи. Маріуполь, березень, 2022 рік.
В наш будинок було вісім попадань, каже Єгор. Після одного з таких попадань в сусідньому під'їзді вигоріло чотири поверхи. Маріуполь, березень, 2022 рік. Суспільне

Тоді з 9-поверхівки переїхали до матері, в триповерхівку, говорить Єгор. Шостого березня у місті пропав газ.

«З того часу все, що потрібно готувати, потрібно було готувати на вогнищі. Якщо у дворі поруч було дуже зелено, то через тиждень половина дерев була спилена.За гроші ти купити нічого не можеш, заробляєш, чим можеш, або бартером. Був такий хлопець, у нього була бензопилка, і не було взагалі нічого. В перші дні війни він просто не зміг скупитися, у нього нічого не було. В нього була ще жінка і дитина. І ось завдяки тому, що пропав газ, а в нього була бензопилка, він просто приходив, його заправляли, і він різав людям дрова. І його за це годували», - розповідає Єгор Рибак.

За словами чоловіка, у місті неодноразово фіксували випадки мародерства.

«Багато випадків мародерства було. Дуже багато мародерів, чесно. Ми проганяли дві невеличкі банди по п’ятеролюдей, як ото у середньовіччі, з сокирами, з палицями», - говорить Єгор.

Автівка, якою Єгор Рибак вивіз з оточеного Маріуполя шестеро людей та папугу, уся зі слідами обстрілів.
Автівка, якою Єгор Рибак вивіз з оточеного Маріуполя шестеро людей та папугу, уся зі слідами обстрілів. Суспільне

Бомбосховище в полоні

Уперше ж Єгор Рибак, каже, зіштовхнувся з росіянами у бомбосховищі.

«Патрульна поліція у підвалі, в тирі, вони організували, зробили таке велике сховище, там було дуже багато людей. І там, розмовляючи, через 10 хвилин ми чуємо таку фразу від тещі, що нам росіяни сказали. Тобто, які росіяни? І через 10 хвилин, як ми зайшли туди, ми дізналися, що саме ця будівля, саме це сховище патрульної поліції потрапило в полон, і більше доби вони вже у полоні. Найстрашніший момент був, коли у підвалі кажуть: «Жінки всі виходять на вулицю, а чоловіки залишаються». Жінки наші, вони нікого не дали,з боєм прорвалися, щоб і ми виходили. Нас усіх перевірили вже вгорі», - згадує Єгор.

Якби дізналися, що я ультрас - розстріляли

Поталанило, що російські військові, а саме буряти, не змогли прочитати татуювання українською мовою, каже Єгор Рибак. Додає, якби дізналися, що він ультрас - смертна кара.

«Скільки роздягали, всю дорогу, вони не здогадалися, хто я такий. Татуювання вони не читали. Мабуть тому, що не вміють українською, а фраза «Не здавайся без бою» навіть якщо російською читати, то через букву Зе написано. На нозі емблема футбольного клубу «Маріуполь», - згадує чоловік.

Татуювання українською мовою на тілі Єгора російських військових не збентежили. Мабуть, каже Єгор, що вони їх просто не могли прочитати.
Татуювання українською мовою на тілі Єгора російських військових не збентежили. Мабуть, каже Єгор, що вони їх просто не могли прочитати. Суспільне

Виїжджали шестеро дорослих і папуга

16 березня Єгор Рибак з дружиною все ж вирішили покинути Маріуполь. Виїжджали на стареньких «Жигулях» шестеро дорослих і папуга.

«Були вибиті всі вікна, крім лобового. Тобто, я їхав, у мене був целофан, були картонки замість вікон. В моїй машині було шестеро людей. Позаду троє, попереду моя жінка та дівчинка, вони такі, маленькі, та клітка для папуги. Сам папуга був у коробці з-під смартфону», - розповідає Єгор Рибак.

За словами Єгора, у Хмельницький вони приїхали до знайомого, котрий раніше проживав у Маріуполі. В обласному центрі разом з дружиною створили громадську організацію з допомоги переселенцям.

Читайте також

Читайте нас у Telegram Viber та Instagram

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди