Психологиня з Чернівців Тетяна Аніщенко з 2016 року займається реабілітацією військовослужбовців. Раніше вона працювала тільки з ветеранами, згодом організувала групову психотерапію для дружин військовослужбовців, а від початку повномасштабної війни допомагає і з чинним військовим.
Суспільне запитало у неї, скільки часу займає реабілітація, чи всім військовим потрібна психологічна допомога, а також чим відрізняється робота з ветеранами та військовими на фронті.
— Як участь у війні впливає на військових?
— Будь-яка травматична подія, яка несе загрозу життю, може викликати гостру реакцію на стрес. Коли людина перебуває на війні, нею керують інстинкти й базові рефлекси, які потрібні суто для виживання. Тобто переважно там немає емоцій, а тільки думки про те, що я маю зробити, щоб вижити. Тому, коли військові повертаються додому, то тим, хто був на фронті вперше, дуже важко адаптуватися, адже досить таки різка зміна. Відповідно мозок і психіка так само не можуть адаптуватися так швидко.
До повномасштабного наступу війна була трохи іншою, зараз все якось пришвидшено. Тому у військових і порушення сну, і роздратованість, і дратівливість, або навпаки — виснаження, причому постійне виснаження. Тобто зазвичай у них депресивні, тривожні синдроми — це такі основні дзвіночки, на які варто звертати увагу і звертатися за допомогою.
— Для чого потрібна реабілітація сімей військовослужбовців?
— Коли чоловік чи син, наприклад, перебуває десь в зоні бойових дій, де немає зв'язку по 3-4 дні, то від цього очікування можуть наростати дуже багато симптомів та синдромів посттравматичного стресового розладу. Так само у дружин чи матерів від почутих розповідей може виникати віддалений посттравматичний стресовий розлад, навіть якщо чоловік чи син не переживає і в нього немає ні реакції на стрес, ні розладів адаптації.
Під час реабілітації вони зазвичай діляться тим, що очікування і тривогу переводять в дію: вони займаються волонтерством, шукають амуніцію для своїх чоловіків або їх підрозділів. Тобто вони стараються чимось себе зайняти, щоб просто не сидіти й не переживати.
— Чим відрізняється реабілітація ветеранів та чинних військових?
— Якщо з ветеранами я працюю уже з наслідками травматизації та самою травмою, то з військовими я не маю права так працювати. З військовими моя робота направлена на стабілізацію і на навчання різних технік дихання. Також займаюсь короткотривалою когнітивно-поведінковою терапією, але з травматизацією я не працюю, тому що це як свіжа рана, у якій починати копатися, а потім заліпити пластиром і відправити назад у зону бойових дій. Військовий має бути демобілізованим, щоб розбиратися з наслідками.
— Чи потрібна психологічна підготовка перед відправленням на передову?
— У військовій частині є психолог, втім, зазвичай, це переформатований колишній військовий. Вони займаються з хлопцями вправами на злагодження, згуртування тощо. Тобто, вони частіше по тестах проганяють і вже потім дивляться що, як і до чого.
Є така практика, коли військовослужбовці наймають цивільних психологів, тому що не хочуть ходити до військового психолога, навіть якщо їм потрібно. У них це прирівнюється до шкільного психолога, який у випадку проблеми, доповідає батькам чи вчителям. Так само військовий психолог обов'язково має доповісти начальству.
Але однозначно психологічна підготовка до відправлення в зону бойових дій дуже важлива.
— Скільки триває психологічна реабілітація військових?
— Раніше у військових через рік-півтора відбувалася ротація і вони не повертались в зону бойових дій, якщо не підписували контракт — тоді можна говорити про тривалість. А зараз виходить, що в них є певні етапи евакуації й в нас вони перебувають всього 14 днів. Тому бувають випадки, коли їм ще потрібно б було тут затриматися хоча б, щоб адаптуватися і якось звикнути до себе нового, але ну при цьому вони повинні повертатися у військову частину.
— Чи усім військовим потрібна психологічна реабілітація?
— Ні, звичайно не кожному. Це все залежить від окремого випадку, тому що звертатись потрібно тільки тому, хто відчуває дискомфорт, не так себе почуває. Все залежить більше від особистості, як людина реагує на все, від, мабуть, якогось досвіду, кількості травматичних подій в житті. Відіграє роль і підтримка в сім'ї — це один із дуже важливих факторів.
— Чого очікуєте після завершення війни?
— Я ніколи не очікую, але я чітко знаю, що робота в мене була, є й однозначно буде продовжуватися. Є такі люди, які хочуть звернутись за допомогою, є такі люди, які потребують, є такі, які не хочуть і ніби не потребують, але через рік-два можуть прийти й сказати: "Ви знаєте, я все-таки хочу поговорити". Тобто все індивідуально.
Читайте також
11-річний хлопчик зібрав 50 тисяч гривень на реабілітацію солдату, який втратив ногу у бою
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected].
