У Сумах вшанували двох сумчан, що загинули у російсько-українській війні

У Сумах вшанували двох сумчан, що загинули у російсько-українській війні

У Сумах вшанували двох сумчан, що загинули у російсько-українській війні

Народилися в один день, загинули - з різницею у три місяці. Руслан Андра – на Луганщині під селищем Побєда, коли у вересні 2014 року з території Росії дев’яту батарею Сумського артполку обстріляли "Смерчі". Сергій Абрютін – у грудні, під Донецьким аеропортом, коли відбивав напад російської диверсійно-розвідувальної групи. Ми продовжуємо серію матеріалів про загиблих сумчан у російсько-українській війні.

"Є такі люди - роботяги, на яких тримається все..."

Сьогодні, 8 квітня, бійцю 93-ої механізованої бригади Сергію Абрютіну мало виповнитися 37 років.

"Син – це для нього було щось святе. Він його завжди називав "мій скарб". Для сина ніколи не було слова "ні", "нема часу" або "відійди" чи ще щось. Він весь свій час – йому. Він ніколи, за ті 5 з половиною років, що він був у житті Андрія, не підвищив голос. Він міг сказати: Андрій! І той уже був такий слухняний, як ніколи. Ночами до нього піднімався. Мені дуже важко це все згадувати", - говорить удова Сергія Абрютіна, Марина.

Сергій Супрун, командир 20-ї резервної сотні ДУК "Правий сектор", як волонтер, підвозив Сергію на блокпост необхідні речі.

"Є такі люди – роботяги, на яких тримається все. Спокійний врівноважений, який виконує гарно, якісно, свою роботу. Наразі – бойову роботу. Відомо, що в той період, це був грудень 2014 року, було чергове перемир’я, в Пісках був певний затишок, відбувались періодичні загострення. Відомо, що була атака на блокпост, де перебував Сергій, і кулеметна черга прошила його, і він помер від отриманих поранень", - розповідає Сергій Супрун.

"Він завжди знаходив такі струни душі, міг підібрати слова..."

Руслан Андра був наймолодшим, хто загинув з дев’ятої батареї. Йому було двадцять років. У нього була весела вдача, згадує мама Тетяна:

"Завжди був для мене більшою підтримкою він, ніж чоловік. Коли у нас з чоловіком були проблеми родинні, і вже доходило до розлучення, він був таким маленьким психологом, він завжди знаходив такі струни душі, міг підібрати слова. Завжди з ним було легко. Потім, як ми з ним пологи приймали у собаки, я бачу, що в нього руки трясуться, йому страшно, я сама не знаю, що робити, він підбадьорював. Пішли ми з ним курити. Я знала, що він курить. Я сама теж курю, ну, думаю, що від дитини вимагати, якщо сама така. І перший раз ми з ним стояли, хвилювалися обоє, і обоє курили".

Обоє сумчан посмертно нагороджені орденом «За мужність ІІІ ступеня» та мають звання Почесних громадян міста Суми.

Автор - Ігор Стрельцов.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди