З-під обстрілів — через Крим: як українці виїжджають з тимчасово окупованих регіонів на півдні

З-під обстрілів — через Крим: як українці виїжджають з тимчасово окупованих регіонів на півдні

З-під обстрілів — через Крим: як українці виїжджають з тимчасово окупованих регіонів на півдні
З початку повномасштабного вторгнення близько пів мільйона жителів Херсонщини покинули свої домівки, Фото: Укрінформ

Виїзд через анексований Крим — один з небагатьох на сьогодні способів евакуюватися з тимчасово окупованих російськими військами сіл та міст на півдні України. Звідти вже через територію РФ можна виїхати в інші країни. 20 червня віцепрем’єр-міністерка Ірина Верещук на прес-брифінгу звернулася до жителів Херсонщини: "Виїдьте, будь ласка, бо наша армія обов’язково деокуповуватиме ці землі. І дуже-дуже важко потім буде відкрити гуманітарний коридор, коли там будуть діти. Вони не порушать закон, якщо виїдуть через тимчасово окупований Крим". Та чи безпечна така евакуація? Суспільне поговорило з тими, кому вдалося виїхати, та родичами тих, хто зник безвісти, намагаючись врятуватися через Крим.

Довга дорога до Грузії

За даними Агентства ООН у справах біженців, щонайменше 20 тисяч українців з початку війни евакуювалися до Грузії. Частина з них обирали шлях через тимчасово окупований Крим та звідти — через кримський міст, Краснодар, П’ятигірськ, Владикавказ до пункту пропуску з Грузією у селищі Верхній Ларс. Дорога близько 1,2 тисячі кілометрів в середньому займає добу-півтори без довгих зупинок.

"Я читала багато про те, що в них є фільтраційні табори. Ми не хотіли затримуватися в Росії".

Ми поговорили з кількома біженками, які змогли виїхати з тимчасово окупованого півдня України до Грузії. Жінки просять не вказувати їхніх імен, оскільки під окупацією залишилися родичі, які відмовилися або не захотіли виїжджати.

Світлана прожила майже 40 років у селищі в Голопристанському районі Херсонщини. Туди війська РФ прийшли незадовго після початку повномасштабного наступу. Жінка каже, російські окупанти поселилися у будинку сусідів, коли ті виїхали. Вона переживала через таке сусідство та ще з перших тижнів шукала способи покинути окуповану територію. Але не могла залишити стареньку свекруху. "На початку травня чоловік сказав, щоб я виїжджала з дітьми. Сказав, що залишиться з мамою, а ми мали рятуватися", — розповідає жінка.

Разом із сусідкою, яка також збиралася виїжджати, Світлана знайшла контакти перевізників, які автобусами раз на кілька днів перевозили людей до тимчасово окупованого Криму. З собою взяли велику сумку та кілька пакетів з речима. За кілька годин вони доїхали до Армянська.

З-під обстрілів — через Крим: як українці виїжджають з тимчасово окупованих регіонів на півдні
На пропускному пункті в Армянську черга займає кілька годин, чоловіків допитують окремо. Фото: Sergei Malgavko TASS

"Ми там простояли, напевно, три-чотири години. Дорослих чоловіків виводили і допитували окремо, а в нас просто перевіряли документи, речі і дивилися наші телефони. Мене запитали, чи воює мій чоловік. Я сказала, що ні", — розповідає Світлана.

Автобус довіз їх до Севастополя, де вони пересіли на інший. На ньому доїхали до Владикавказа. Там вже сіли на автобус до контрольно-пропускного пункту з Грузією. "Я дуже боялася, що нас не пропустять і ми тут залишимося. Я не мала ні знайомих, ні родичів у Грузії, але сказала, що моя односельчанка живе у Тбілісі і нас запросила до себе. Деталей у мене не розпитували, ми розмовляли максимум хвилин 10", – говорить Світлана.

Зараз жінка з дітьми живе у Батумі у сім’ї, яка їх прихистила. Вона шукає роботу. Світлана розповідає: всього шлях забрав трохи більше доби і коштував їй майже дві тисячі доларів на трьох людей. Ці кошти вони відкладали на купівлю автомобіля.

"Людей били, заставляли роздягатися, забирали гроші. Свідчити про це ніхто не хоче, але такі історії поширюються поміж людей".

Схожа історія і в Катерини, яка до кінця травня проживала у Херсоні. Дівчина змогла виїхати в автомобілі подруги. Їх було четверо: вона, її подруга та ще одна жінка з маленькою дитиною. Дорога тривала трохи більше доби. Жінки кілька разів зупинялися, щоб поспати. Брати готель чи орендувати якесь житло вони не хотіли — боялися розмовляти з росіянами.

"Був такий страх, що вони нас здадуть і кудись заберуть. Я читала багато про те, що в них є фільтраційні табори. Ми не хотіли затримуватися в Росії. Щоб швидше їхати і менше зупинятися. Змінювала подругу за кермом, коли вона втомлювалася", — розповідає дівчина.

В Армянську Катерину допитували близько години. Весь цей час телефон дівчини ретельно перевіряли, запитували, хто з нею на тому чи іншому фото. "Вони (військові РФ, — ред.) сказали, що я дуже гарна, і почали сміятися. Тоді я дуже злякалася. Чомусь подумала, що вони будуть мене ґвалтувати. Але після того мене відпустили", — каже вона.

Читайте також: "Він розвивається над батьківщиною, яка тобі не належить". Бекір Мамутов про історію кримськотатарського прапора

Тепер Катерина живе у Тбілісі та орендує з подругою маленьку квартиру. Дівчина говорить: хоче повернутися в Україну, і, якщо не знайде роботу, то, мабуть, поїде до родичів на Одещину.

Світлані та Катерині вдалося ще відносно легко виїхати через Крим. Світлана розповіла, що від інших людей у Грузії вона чула страшні історії про знущання і багатогодинні допити. "Людей били, заставляли роздягатися, забирали гроші. Свідчити про це ніхто не хоче, але такі історії поширюються поміж людей", — каже жінка.

Два місяці без звістки про сина

З початку повномасштабного вторгнення і захоплення окупаційними військами РФ Херсонської області місцеві мешканці та їхні рідні почали заявляти про зникнення людей. На початку червня постійна представниця президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева повідомила, що близько 600 мешканців Херсонщини перебувають у заручниках росіян. Серед них і ті, хто намагався виїхати з області через Крим.

Херсонець Іван Козлов до повномасштабного наступу Росії жив у Херсоні з дружиною та двома дітьми. За словами матері, Тамари Козлової, її син має тихий і спокійний характер. Під час окупації Херсона не брав участі в акціях та не був членом територіальної оборони чи інших формувань, що захищали місто. "Іван працював айтівцем, він ніколи не служив ніде. Він у нас спокійний, більше такий розважливий. Жили собі тихо в Херсоні — чотири роки хлопчику і рік дівчинці", — каже Тамара.

З-під обстрілів — через Крим: як українці виїжджають з тимчасово окупованих регіонів на півдні
Вже два місяці рідні Івана Козлова не знають, де він. Фото: Facebook / Іван Козлов

У квітні його сім’я вирішила евакуюватися через тимчасово окупований Крим. 21 квітня вони перетинали адміністративну межу у містечку Армянськ. Там, за словами матері, Івана довго допитували. "Жінку з дітками пропустили. Вони чекали Івана шість годин, але його так і не відпустили. Сказали: "Ви їдьте, Ваня затримається". Зараз жінка з дітьми у Грузії. До контрольно-пропускного пункту не можна дотелефонуватися — нема зв’язку. Я познаходила якісь номери, але всі вони не працюють, ніхто не відповідає", — розповідає мати Івана Козлова.

За чотири дні російські військові вломилися у квартиру подружжя Козлових. Вибили двері і обшукали їхню квартиру. Про це сім’ї розповіла сусідка, що залишилась у місті. За її словами, забрали лише системний блок комп'ютера і робочу техніку Івана.

На запитання, чи міг чоловік займатися якоюсь партизанською роботою чи мати доступ до інформації, що потенційно могла бути цікавою для росіян, мати відповідає чітким "ні".

"Я знаю, що є ще такі люди, які пропали так само. Без суду і слідства. Незрозуміло, куди вони зникають".

З того часу родина так і не знає нічого про те, де знаходиться Іван. Звернутися до "адміністрації окупантів" жінка не може, вона живе на Миколаївщині. Спроби через інших людей дізнатися хоча б якусь інформацію про сина також безуспішні. Люди бояться та не погоджуються щось розпитувати у представників окупаційної влади. Тамара Козлова просила знайомих і сусідів публікувати у соцмережах оголошення про зникнення сина, але це не принесло результатів.

"Я подавала заявку і в поліцію, і в штаб Ірини Верещук, і на гарячі лінії. Ще поки ніхто нічого не відповідав. Тільки у Верещук сказали, що контакту з Кримом у них немає. Я знаю, що є ще такі люди, які пропали так само. Без суду і слідства. Незрозуміло, куди вони зникають… У Херсоні його точно нема. Ми так думаємо, вони відвезли його в Росію", — говорить жінка.

Читайте також: "Вони виконали нереальну місію, якої світ ще не бачив" — наречена захисника "Азовсталі" на позивний "Фрост"

У Врадіївському відділенні поліції, до якого звернулася Тамара Козлова, нам відповіли, що розпочали розслідування щодо викрадення Івана Козлова. Однак результатів поки немає.

"Можливостей знайти людину, викрадену на окупованій території, не так багато, — розповідає слідчий у справі Дмитро Бородюк. — Ми не можемо туди направити запит. Перевіряємо російські відео з полоненими. Інколи з’являються списки людей в групах, чатах, ми це все моніторимо".

Змушують підписувати "заяви" проти української армії

Виїзд через окупований Крим і Росію, відповідно до українського законодавства, є незаконним, адже в людини, яка виїжджатиме через півострів, не буде відмітки про перетин держкордону. Проте днями Представництво президента України в Автономній республіці Крим роз’яснило, що виїзд з метою евакуації не може вважатися порушенням.

"Маємо інформацію про щільну перевірку українців, які в’їжджають на територію півострова. На етапі фільтрації люди просто зникають".

Про це говорить і правозахисниця та керівниця Служби забезпечення діяльності Кримської платформи Марія Томак: "Звичайно, до повномасштабного вторгнення це було адміністративне порушення. Але ми розуміємо, що люди, які таким чином діють, намагаються врятувати власне життя. Це є винятковою обставиною, яка, на наш погляд, виключає притягнення до відповідальності".

Та все ж Томак наголошує: вважати Крим повністю безпечною територією помилково. "Крим, як уже вісім років окупована територія, не є сам по собі безпечний. Ми знаємо про порушення прав людини, масові репресії, а тепер — і фільтрацію. Маємо інформацію про щільну перевірку українців, які в’їжджають на територію півострова. На етапі фільтрації люди просто зникають. Такого не було з 2014 року, щоб людина просто зникала і її не могли знайти, а тепер це знову повернулося", — каже правозахисниця.

Скільки всього людей зникло, наразі невідомо. Так само, як і невідома кількість людей, які виїхали з окупованого півдня через півострів. Українська сторона не може контролювати цей процес, приблизні цифри є лише в окупантів. "Якщо дивитися статистику окупаційної адміністрації в Криму, то вони говорять про 154 тисячі українців станом на середину травня, які перетнули адмінмежу. Але скільки з них потім було переміщено чи потім поїхали самі з власної волі, не відомо", — говорить Марія Томак.

З-під обстрілів — через Крим: як українці виїжджають з тимчасово окупованих регіонів на півдні
20 березня, мітинг в тимчасово окупованному Херсоні. Фото: Суспільне

Людям, які встигли евакуюватися, правозахисники дають кілька порад, що саме треба зробити, щоб уникнути затримання. Найважливішим є видалення особистих даних з телефону. Зокрема, Катерина з Херсона радила видалити додаток "Дія" та особисті листування щодо війни. Також можна повністю видалити месенджери з листуванням або, якщо є можливість, взяти "чистий" кнопковий телефон.

У телефонах та серед особистих речей окупанти можуть шукати щось, що виказуватиме на прихильність до української влади, патріотичні настрої тощо. За словами Марії Томак, поширені випадки, коли людей роздягали догола, щоб перевірити татуювання. "Ми розуміємо, які можуть бути тригери. Не обов’язково це стосується недавніх подій. Майдан, робота в органах влади чи у місцевому самоврядуванні, будь-який активізм, журналістська діяльність — все, що може бути пов’язане з демократією. Одяг, патріотичні прикраси, татуювання, навіть, можливо, візитівки", — пояснює правозахисниця.

"Для Севастополя передбачено нуль місць для біженців. Але у віддалених регіонах є дуже багато місць. Очікування, що людина приїде в Крим і буде там жити, може стати великим розчаруванням".

За словами Марії Томак, можуть бути випадки і відносно легкого перетину пропускних пунктів. Але не завжди. "Практика різна. На одному з таких пунктів пропуску чоловіків саджають у клітку, як я зрозуміла, звичайну клітку надворі, і звідти викликають по черзі на допити. Думаю, не треба пояснювати, що це взагалі не відповідає ніяким конвенціям", — говорить вона.

Окрім цього, правозахисниця розповідає і про випадки, коли людей змушують підписувати свідчення про нібито обстріли міст українськими військовими. Такі "заяви" називають обов’язковою умовою виїзду з зони бойових дій.

"У заявах на ім’я слідчого комітету Російської Федерації вказують, що начебто українська армія обстрілює міста, стріляє по цивільних. Людей не просять підписувати такі свідчення — це, фактично, умова перетину адмінмежі. Це, фактично, шантаж: або повертайтеся під кулі, а люди заледве виїхали, або підписуйте", — каже Томак.

За її словами, потім такі "заяви" можуть використовуватися для поширення пропаганди в Росії, і згодом, можливо, і для подання заяв у міжнародні суди.

Українці, що змогли евакуюватися, радять під час спілкування з російськими військовими завжди зазначати, що ви їдете до родичів або друзів у ту чи іншу країну, щоб вас не затримали в РФ. Для цього можна зв’язатися з волонтерами, які працюють у країні, куди ви їдете, і попросити назвати якусь адресу, де ви нібито зупинятиметеся.

Читайте також: Хто з російських військових стоїть за вбивством родини у Бучі. Розслідування

Марія Томак радить у будь-якому випадку не погоджуватися на те, щоб залишитися в Росії, і в жодному випадку не подаватися на отримання статусу біженця в РФ: "По-перше, у вас забирають український паспорт і всі українські документи, видають якийсь свій папірець. І ви з ним не зможете виїхати в іншу країну. По-друге, не факт, що люди зможуть залишитися саме там, куди їхали".

Відповідно до постанови російського уряду від 18 березня, більшість українців відправлятимуть у віддалені регіони РФ зі складними кліматичними умовами — Урал, Сибір та Північний Кавказ. "Люди приїздять до окупованого Криму і реєструються як біженці з думкою, що вони можуть залишитися в Криму. Але ні, не можуть, — каже Марія Томак. — Відповідно до цього документа, для Севастополя передбачено нуль місць (для біженців, — ред.), для Москви і Санкт-Петербурга — теж нуль. Але у віддалених регіонах є дуже багато місць. Очікування, що людина приїде в Крим, зареєструється і буде там жити, може стати великим розчаруванням".

Інші шляхи

Голова Херсонської обласної ради Олександр Самойленко стверджує: з початку повномасштабного наступу Росії область покинули близько пів мільйона людей. За словами Самойленка, з них виїхала через тимчасово окупований Крим досить невелика кількість людей — не більше 5%. Пов’язано це, зокрема, і з високими цінами перевізників. "Нещодавно оприлюднили останню ціну — 20 тисяч гривень з людини за дорогу з Херсона до Грузії. Це дуже велика сума. Для звичайних людей — непідйомна", — розповідає Самойленко.

З-під обстрілів — через Крим: як українці виїжджають з тимчасово окупованих регіонів на півдні
Херсон, фото: Суспільне

Голова Херсонської облради стверджує, що є можливість покинути окуповану Херсонщину не лише через Крим, а й через Василівку у Запорізькій області. Хоч і додає: така евакуація є значно тривалішою — автомобілі в колоні проїжджають до пів сотні російських блокпостів, люди вимушені стояти по 3-5 діб практично у полі.

"Коли їдеш в складі колони, ти — серед своїх. А так (через Крим, — ред.) виїжджаєш сам — одна машина, її оглядають, буває, більше, ніж 2-5 годин. І на кожну машину там декілька працівників російської ФСБ або прикордонної служби, і це вже більш прискіплива процедура, якої непідготовлена людина буде більше боятися", — каже посадовець.

"У нас немає заводів, як "Азовсталь", де можна було б окупантам тримати оборону. Та й вони не настільки сильні духом, як наші хлопці".

Самойленко переконує: виїжджати потрібно, який спосіб ви б не обрали. Адже це допоможе Збройним силам України якомога швидше повернути контроль над територіями. "Хочеться, щоб ті, хто виїхав і виїжджає, якнайшвидше повернулися додому. Тим, хто не виїжджатиме, важливо подумати про запаси їжі, води і засобів дезінфекції. Уже бачили на прикладі Маріуполя, що люди помирали від зневоднення. Я не думаю, що окупанти протримаються довго. У нас немає заводів, як "Азовсталь", де можна було б окупантам тримати оборону. Та й вони не настільки сильні духом, як наші хлопці. Тому впевнений, це буде швидко", — говорить Олександр Самойленко.

Авторка: Марія Горбань.

Читайте також

"Якось вони це все роблять — із задоволенням" — звільнений з полону староста на Херсонщині про катування й допити

Афера на ухилянтах: як українським чоловікам продають документи для виїзду за кордон

Як вимушеним переселенцям адаптуватись закордоном і чому корисно плакати — пояснює психолог

"Нормальні будиночки нам поляки зробили, але у своїй хаті краще". Як живуть у модульному містечку в Бородянці

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди