Перейменування вулиць, мобілізовані депутати, робота сесій: інтерв’ю з секретарем міськради Чернівців Мариною Кирилюк

Перейменування вулиць, мобілізовані депутати, робота сесій: інтерв’ю з секретарем міськради Чернівців Мариною Кирилюк

Перейменування вулиць, мобілізовані депутати, робота сесій: інтерв’ю з секретарем міськради Чернівців Мариною Кирилюк
Марина Кирилюк. Фото: Facebook

Через повномасштабну війну в Україні частину депутатів Чернівецької міськради мобілізували, а питання про відставку секретаря зняли з голосування. Також в місті планують перейменувати понад 200 вулиць, назви яких пов’язані з РФ. Про те, скільки коштуватимуть перейменування, чи змінилася комунікація з опозиційними депутатами та чому сесії припинили транслювати онлайн — в інтерв’ю Суспільного з секретарем міськради та головою топонімічної комісії Мариною Кирилюк.

Причиною, чому не розглянули питання вашої відставки, є початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну, оскільки питання планувалось на сесію 24 лютого. До вторгнення більшість депутатів від опозиції говорили, що готові голосувати за відставку. На яке рішення ви очікували?

Я не можу передбачати, оскільки я люблю керуватися фактами. Якби ця думка надалі панувала в більшості, то на останньому сесійному засіданні, де в порядку денному був проєкт рішення щодо зняття секретаря міської ради, за нього б проголосували одностайно. Якщо авторка цього проєкту Яна Брус зняла його, значить у неї є для цього підстави. Рішення приймає вона, і як депутат має право виносити подібні проєкти й знімати так само. Секретар міської ради — посада, обрана депутатами, і вони мають право вирішувати, кому займати цю посаду чи знімати, чи обирати когось іншого.

Яна Брус чітко оголосила аргумент, чому вона знімає проєкт рішення з розгляду: оскільки вважає, що при голосуванні за цей проєкт рішення мають бути присутні всі депутати в залі.

— Чи змінилась за час війни комунікація з депутатами від опозиції?

— Комунікація з депутатським корпусом була така, як і раніше. Вона пожвавилася в межах неформального спілкування по тих питаннях, які були нагальні: допомога військовим й переселенцям та організація гуманітарної допомоги. У цьому плані ми активізували спілкування між собою.

Як самі оцінюєте свою роботу?

— Я трудоголік, максимально включена, аби робота, яку я роблю, була доведена до ідеалу. Тому, я вважаю, що той функціональний обов’язок, який на мене покладено, я виконую повною мірою, принаймні на задовільному рівні точно.

Не я приймаю рішення, чи бути мені секретарем міської ради чи ні це депутатський корпус оцінює мою роботу і саме подібними проєктами рішень висловлює свою оцінку якості роботи на цій посаді. Водночас я хочу наголосити, що сама посада секретаря ради, як уже історично склалося в Чернівцях, є політичною.

Відставка не б стосувалась персонально мене — це більше політичне рішення.

— До війни опозиція говорила, що представники Єдиної Альтернативи ділять депутатів на "своїх" і "чужих", ігнорують їхні ініціативи й запити. Зараз до вас надходять скарги щодо цього?

— Ні, не чула. Мало того, я досить часто спілкуюся з представниками депутатських фракцій щодо організації чергових та позачергових сесій із закликом до того, щоб вони долучалися до прийняття рішень, тому ні.

— Як ви контактуєте з депутатами, які служать в ЗСУ чи у теробороні?

— Періодично спілкуюся. Більш активна фаза була, коли я почула, що вони пішли в ЗСУ чи тероборону. І я розумію, що коли депутати служать, то є доволі зайнятими й не можуть спілкуватися неформально. Але я завжди відповідаю, якщо до нас є запити, питання, я постійно на контакті, ні з ким його не обриваючи.

— Скільки депутатів служать?

— Десять, але призваних сім.

— Тобто троє депутатів самі пішли служити?

— У нас нема такого бюрократичного формату, щоб вони нам звітували, це більше з розмов було. Але у нас є відповідь на запит від військкомату щодо офіційно призваних до служби депутатів міської ради. Нам дали підтвердження про сімох.

— 19 травня провели закриту позачергову сесію, на яку не допустили журналістів. Згодом сказали, що сесію проводили онлайн і всі депутати отримали посилання на електронні пошти. Якщо сесія була онлайн, чому обранці не з опозиції зібрались разом і перебували в сесійній залі? Збоку це виглядало, ніби запросили лише представників більшості міського голови.

— Депутати міської ради працюють на громадських засадах. Вони не є моїми прямими підлеглими. Закон їх зобов’язує організовувати свій час таким чином, аби вони виконували свій прямий обов’язок — представляли інтереси громади в сесійній залі. Про скликання позачергової сесії повідомили завчасно, за більш ніж добу. І нагальними були питання про місце розташування військових частин, тому сесія мала бути закритою, оскільки кримінальний кодекс забороняє розповсюджувати інформацію про місце розташування. Тоді виділялися приміщення для двох військових частин.

О 10:00 ми розуміли, що кількість депутатів недостатня для кворуму. Оскільки ми комунікуємо з депутатами, які служать у ЗСУ, з усіма була проведена розмова. Виявилося, що є можливість долучитись онлайн, тому до розпорядження, яке було оголошено за добу, були внесені зміни про те, що сесія відбудеться дистанційно. На пошту ми надіслали всім посилання, але ще раніше надіслали його у депутатську групу. При тому, я можу переглянути, хто з депутатів бачив повідомлення. Десь вони трохи лукавлять у цьому моменті. Тут є бажання чи небажання долучатись.

— Тобто сесія мала відбутися і депутати самі обирали, чи прийти в сесійну залу, чи долучитися онлайн?

— Сесія мала відбутися офлайн, о 10:00. Оскільки не прийшла достатня кількість депутатів в сесійну залу, ми прийняли рішення проводити її дистанційно, адже питання були нагальні. О 12:00 оголосили про те, що вона буде дистанційна. Була обрана лічильна комісія, яка провела реєстрацію депутатів шляхом підняття рук і були складені всі документи, які формалізують сесійне засідання.

Деякі депутати мене повідомили, що виконують завдання та не можуть бути присутніми на сесії. А є депутати, які не хотіли, тому їм зручно було аргументувати, що невчасно щось повідомили чи вони не знали. Насправді вони просто не хотіли прийти.

— Чи не вважаєте ви, що цієї каденції сесії міськради більш закритими для людей?

— Ні, мені складно оцінювати, чи стали вони більш закритими чи менш. Дуже багато критеріїв оцінки.

— Передостання сесія вона була закритою, а остання — не транслювалася онлайн.

— Пояснюю аргументацію цього рішення: відео сесії є оприлюднене, його можна переглянути, засідання комісій також. Чому ми рекомендували не робити пряму трансляцію також журналістам? Це з цілей безпеки. У нас в Україні є випадки, коли на подібні приміщення був напад.

Ми не хотіли, щоб наживо транслювалась сесія, бо тоді зібралась багато представників влади в одному приміщенні. Такою була рекомендація СБУ ще з початку ескалації військових дій.

— Чи відмовились на час війни посадовці, зокрема ви, від премій?

— Ні, не відмовлялась.

— Чому? Яка ваша позиція щодо цього?

— Я не дотична до формування зарплатного фонду. Таке рішення приймає міський голова. Якщо би він вирішив скасувати преміювання, я підтримала це рішення. Тобто, не моя функція формувати зарплатний фонд.

— Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Чернівцях оголосили про перейменування приблизно 200 вулиць. Це спричинило дискусії — починаючи від того, як називати вулиці, як таксисти будуть орієнтуватися з такою кількістю нових назв і що це чергове витрачання грошей бюджету не на ті потреби. Щоб розібратись з цим, розкажіть, скільки коштуватиме перейменування однієї вулиці?

— Якщо ми говоримо про фінансову частину, то перейменування однієї вулиці у середньому вартуватиме в межах від трьох до шести тисяч гривень — це залежить від протяжності вулиць і кількості замінених табличок. Окрім того, топонімічна комісія запропонувала встановлювати на початку та в кінці вулиці QR-коди, які б містили інформацію про назву вулиці або історичну, або автобіографічну, у залежності від того, як названа та чи інша вулиця.

— Що перейменування вулиці змінює для її жителя — чи потрібно змінювати документи на житло?

— Якщо це фізичні особи, а не підприємці, то їх приватна власність ніяким чином не постраждає від перейменування, якщо вони не вчиняють будь-яких дій з цією власністю. Перереєстровуватись потрібно у разі оформлення спадщини, продажу та переоформлення. Перейменування вулиць не буде потребувати жодних грошей і нічого додаткового фінансування. Юридичним особам потрібно внести зміни в реєстраційні документи своєї юридичної адреси, але це також не є якоюсь катастрофою.

Нагадаю, що з 2014 року у нас почався процес декомунізації — у Чернівцях перейменували приблизно 90 вулиць. При тому варто зазначити, що вони досить великі, протяжні. Якщо ми говоримо про бізнес, який першочергово має змінювати назви вулиць у своїх реєстраційних документах, що не стосується простих громадян, такого обов'язку немає — ні в паспорті, ні в реєстрі прав власності. От вулиці Небесної сотні та Героїв Майдану дуже великі, втім, коли тривав процес перейменуваня, я не чула скарг, що це неможливо.

— Нещодавно міська рада проводила опитування щодо перейменування 67 вулиць. Які результати?

— Там вулиці та провулки. Так, ми зобов’язані орієнтуватися на думку громадськості також. Тому топонімічна комісія, приймаючи рішення про перейменування, обов’язково виносить це на громадське обговорення. Перший етап — це було опитування для того, щоб отримувати зворотний зв'язок щодо підтримки пропозицій, які надала топонімічна комісія і збору пропозиції громадян, які проживають або часто гуляють тими вулицями та мають своє бачення. Абсолютно всі вулиці були переглянуті — приблизно 200 голосів по кожній вулиці. Підтримка приблизно 80% пропозицій топонімічної комісії. Водночас мінімум п'ять-десять пропозицій по кожній вулиці ще надійшло. Є пропозиції, які були підтримані більшістю, є вулиці, які мають суперечливу позицію зі сторони громадськості — це все буде обговорюватися.

— Чи можете ви озвучити декілька назв вулиць, які одноголосно чи майже одноголосно були підтримані в опитуванні?

— От є вулиці на Роші чи в Садгорі, де самі мешканці надіслали нам запит щодо перейменування вулиць на честь героїв, які загинули на російсько-українській війні. Тобто, там заперечень не було. Вулицю, наприклад, Гагаріна топонімічна комісія запропонувала перейменувати на честь Володимира Великого. У нас вже було проміжне засідання після закінчення онлайн опитування мешканців міста щодо перейменування — там була пропозиція відновити історичну назву Вокзальна і топонімічна комісія це підтримала. Тому це питання буде виноситися на круглий стіл.

— Коли перейменують першу з цих вулиць?

— Після завершення громадських обговорень буде ще одне засідання топонімічної комісії, яка остаточно узгоджує пропозиції перейменування. Після цього готуються проєкти рішень на сесію.

Чи будуть перейменовані всі 67 вулиць — вирішимо з часом.

— Коли орієнтовно можемо очікувати, що депутати на сесії будуть голосувати за ці вулиці?

— Серпень, вересень та жовтень.

— Під час голосування вулицю Комарова пропонували назвати іменем Українських добровольців. Згодом оприлюднили петицію щодо перейменування вулиці іменем загиблого оборонця "Азовсталі" Сергія Скальда. Як тут вирішувати та яка процедура?

— Є також пропозиція від рідного та близького кола Сергія Скальда щодо перейменування вулиці Полєтаєва, біля якої він і проживав. Це питання спершу буде узгоджуватися з рідними Сергія Скальда. Петиція також буде враховуватися, бо вона набрала необхідну кількість голосів, тому обов’язкова до розгляду на сесії.

Вулиця Комарова одна з тих, яка має таку суперечність. Перейменувати її на честь Українських добровольців запропонувала членкиня топонімічної комісії. За її пропозицією, у зоні парку хочуть зробити локацію, яка буде присвячена героям, які боронять нашу Україну. Тому пропозиція була підтримана і буде відстоюватися. Але це відкрита дискусія і рішення буде прийматися депутатами, зокрема тому що петиція обов’язково виноситься на сесію.

— Чи були звернення до міської ради щодо того, щоб вулиці не перейменовувати?

— Так, 28 червня. Це одна з центральних вулиць. Вона досить протяжна. Щодо неї є чітка позиція топонімічної комісії, оскільки 28 червня має прив'язку до СРСР. день окупації Буковини та Бессарабії Радянським Союзом у 1940 роціВодночас мешканці вулиці відстоюють те, що 28 червня — це День Конституції України.

Комісія буде наполягати на тому, щоб перейменувати на Конституційну — така назва чітко окреслює, що це на честь української події, яка показує нашу ідентичність, національність та незалежність, і жодним чином не дотична до Радянського Союзу.

— У Чернівцях уже був випадок, коли жителі були проти перейменування своєї вулиці, наприклад, вулиці Оршівської, яку перейменували на честь загиблого учасника АТО Віктора Редькина. Після того місцеві жителі зверталися до суду кількох інстанцій. Як оцінюєте зараз можливість, що люди будуть подавати до суду щодо перейменування?

— З огляду цієї судової справи, яка була виграна зі сторони мешканців вулиці, — це сталося, бо не була дотримана процедура. Зараз ми ставимось до цього ретельно. По вулиці Оршівській були два моменти — громадські слухання, на їхню думку, пройшли дуже номінально, а люди не були залучені. Водночас ми максимально відкриті. У ЗМІ протягом трьох місяців йде обговорення перейменування, тому тут говорити, що хтось щось не знав, буде дуже складно. Була ще одна підстава — це не подане економічне обґрунтування, тобто сума коштів, яка буде витрачена на перейменування, на заміну табличок зокрема. Зараз же ми отримали висновок вчасно і він буде прикріплений до проєкту рішення, який буде винесений на чергову сесію міської ради.

Читайте також

"Багато говорять про авто, але найголовніше в місті — людина". Інтерв'ю з урбаністом Богданом Стариком про Чернівці

Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини

Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected]

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди