Волонтери розповіли, як в перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну приймали переселенців у Польщі

Волонтери розповіли, як в перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну приймали переселенців у Польщі

Ексклюзивно
Волонтери розповіли, як в перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну приймали переселенців у Польщі
Хрубешівський центр для переселенців. Фото: Суспільне Донбас

Маріуполець Олексій, який вибрався з Маріуполя через Росію, Латвію і Литву дістався до Польщі в Хрубешов. Чоловік гадки не мав, що за п'ятнадцять кілометрів від кордону з Україною, у Польщі є місто Хрубешів – центр Хрубешівської гміни Люблінського воєводства. Через добу після початку повномасштабної російської агресії проти України – тут, на території спортивної школи за рішенням воєводської та місцевої влади почали створювати центр для тимчасового проживання українців, які виїхали зі своєї держави від війни.

Волонтери розповіли, як в перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну приймали переселенців у Польщі
Волонтер Олексій з Маріуполя. Фото: Суспільне Донбас.

Волонтери розмістили маріупольця в Хрубешівському центрі спорту та рекреації, в спортзалі, де поставили кілька сотень розкладачок і створили відповідні служби для переселенців.

Суспільне поспілкувалось з керівником Хрубешівського центру для переселенців Мареком Ватрасом, який поділився спогадами про роботу волонтерів центру та розповів декілька історій переселенців. Його розповідь у матеріалі.

Волонтери розповіли, як в перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну приймали переселенців у Польщі
Керівник центру Марек Ватрас. Фото: Суспільне Донбас.

Про роботу центру для переселенців у Польщі

Керівник центру Марек Ватрас згадує, як все починалося:

"Спочатку передбачалося, що головні пункти для перебування українців будуть ближче до кордону, бо всі очікували їх навалу, а наш пункт буде в резерві. Але вже з ранку 25 лютого до нас приїхали сто вимушених переселенців з України. Тоді ж від Люблінського воєводи почали надходити й розкладачки. В перший день ми змогли запропонувати людям тільки чай та канапки. А далі пішов потік допомоги від містян і навіть з найближчих сіл – наші люди передавали для них продукти, одяг, взуття, миючі засоби, ліки, памперси, іграшки для дітей і так далі", — розповів керівник центру.

Марек Ватрас додав, що в перші тижні у центрі допомагали прості люди – вони через фейсбук дізнавалися про необхідність допомагати. Прикордонники та пожежники перевозили переселенців в центр у Хрубешов.

"Потім пішли й благодійні потоки з Європи. Гуманітарної допомоги було стільки, що частину її ми відправили потім до України. Були й інші проблеми. Ось уявіть собі – тільки за березень через наш центр пройшло 40 тисяч людей дорослих та дітей. Тобто в середньому виходить десь більше тисячі триста за день, а у нас спочатку було лише два туалети. А ще багато переселенців привозили з собою собачок, котів, папуг - їх же теж треба було якось годувати. Вирішили ми все це", — додав керівник центру.

За словами перекладачки Олени, в перші дні волонтерам було важко, переселенців з України приїздило стільки, що волонтери зривали свої голоси, спілкуючись з ними через мегафони.

Керівник центру Марек Ватрас розповів, що за квітень та травень через цей центр пройшли ще 20 тисяч переселенців - тобто 60 тисяч за три місяці.

"Люди втікали від насильства, мародерства, смертельної небезпеки – кожний своїм шляхом і, як правило, зі своїми подальшими планами. Той же Олексій в очікуванні своєї дружини, яка з поважних причин могла дістатися до цього центру лише через три тижні, запропонував на цей період свої послуги як волонтера – і йому були навіть раді, бо він кваліфікований кухар. Далі Олексій хотів податися, як що вийде, то до Канади", — розповів Марек Ватрас.

Історії переселенців, які потрапили до центру

Жителька Слов'янська Оксана розповіла журналістам, що розраховувала провести у центрі одну ніч зі своєю 4-річною донькою і далі їхати до родички, що вже осіла в одній з європейських країн. Але у тієї раптом змінилися обставини - і їм обом довелося залишитися в центрі ще на кілька днів.

Для 63-річного пенсіонера з Донбасу приїзд до центру став стрибком в невідоме.

"Навесні 2015-го він був змушений залишити рідне місто, сім років прожив в Сєвєродонецьку, звідкіля йому у квітні цього року теж довелося втікати, бо російська армія почала методично знищувати це місто своїми обстрілами – і вже, здається, остаточно знищила. Тож цей чоловік і вирішив з відчаю податися до Львова з наміром осісти потім десь в селі. Але тамтешні волонтери прямо на залізничному вокзалі несподівано запропонували йому їхати далі до Хрубешова – можливо тому, що й Львівщина вщент переповнена переселенцями, яких вже практично ніде розміщувати на постійній основі. Він і поїхав – зі сподіванням, що, як пообіцяли йому волонтери на вокзалі, в кращому випадку його потім якісь європейці візьмуть до себе з наданням певних засобів до існування, якогось житла та пільг для сплати за комуналку. А в найгіршому – повертатися-то буде нікуди", — ділиться керівник центру.

Як розповів Марек Ватрас, траплялися дні, коли людей навіть важко розмістити було в цьому центрі – щодня приходили кілька автобусів.

Волонтерка Надія згадує, що серед відвідувачів центру – була сім'я з 14-ма чи то навіть з 16-ма дітьми, їх потім прийняла Португалія.

"Був ще випадок, коли до центру прибула велика родина: Наталія з Чугуєва з трьома дітьми та в очікуванні четвертого, її мати з двома прийомними дітьми та дружина брата теж з двома дітьми – всього десять осіб", – розповіла волонтерка.

За словами керівника центру, бувало й так, що деяких переселенців ледь не відразу по приїзді забирали родичі або знайомі, деякі проводили тут лише одну ніч, а то й взагалі їх серед ночі відвозив на залізничну станцію автобус – і далі вони часто прямували чомусь переважно в Німеччину, а потім дехто з них – в Бельгію або Данію, чи Голландію.

"Та все ж у центрі для переселенців десятки, а то й сотні людей проводять від однієї до кількох ночей. Їх треба нагодувати, надати їм чисту постільну білизну, забезпечити їх санітарно-гігієнічними засобами. А для малечі мати дитяче харчування. І все це – на плечах волонтерів", – згадує керівник центру.

Він додав, що деякі з переміщених осіб тікали з рідних місць буквально в тому, в чому були – про це теж комусь треба було потурбуватися.

"У центр потрапляють старенькі, хворі в супроводі родичів, або опікунів, батьки з хворими дітьми - і про них в центрі турбувались волонтери",

Керівник центру каже, що при наявності такої кількості людей, які не зі своєї волі змушені спати в спортзалі на розкладачках разом із незнайомцями, можуть виникати й конфлікти.

"Як казали мені всі волонтери, нічого такого за три місяці тут не трапилося, навіть жодної крадіжки. Тільки один пан забув, куди на ніч сунув свій мобільний телефон, і вже подумав було, що його поцупили, але згодом той знайшовся у нього під матрацом", згадує.

Про роботу волонтерів, які допомагають українцям

Марек Ватрас каже, у всіх волонтерів різні обов'язки: реєструвати переселенців, і бути перекладачами, і обіди готувати, і домовлятися з волонтерами інших європейських країн, щоб там наших земляків прийняли та якось на перший час облаштували, і автобуси замовляти для підвезення біженців до залізничного вокзалу та подорожей до других міст Польщі, і місця в поїздах бронювати.

У хрубешівському центрі волонтерами є як поляки, українці, а ще на кілька тижнів приїхала попрацювати з дітьми переселенців британка Ненсі, яка розмовляє польською.

"Волонтерка Неля з України вже багато років живе в Хрубешові, вона допомагає всім переселенцям у будь-яких питаннях. Польська волонтерка Віола говорить російською мовою (вивчала її в Люблінському університеті), хоче засвоїти українську, а в центр прийшла, за її словами, тому, що поки не працює і шукає роботу", — зазначив керівник центру.

Волонтери розповіли, як в перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну приймали переселенців у Польщі
Волонтерки Неля та Віола. Фото: Суспільне Донбас.

Він додав, що волинянка Надія, економіст за освітою, мати двох дочок: Вероніки – 7 років, а Вікторії – 5 місяців. Як тільки почалось повномасштабне вторгнення Росії в Україну, вона з двомісячною тоді ще Вікторією приїхала в Хрубешів, аби допомагати людям.

Волонтери розповіли, як в перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну приймали переселенців у Польщі
Волонтерка Надія з доньками. Фото: Суспільне Донбас.

Читайте також: Сєвєродонецьк під постійними обстрілами російських окупантів: спогади місцевого жителя про життя у місті

Читайте усі новини Донбасу у Telegram та Viber

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди