"Вінниця зустріла нас дуже тепло й трепетно": історія Ангеліни Ажигової з Харкова

"Вінниця зустріла нас дуже тепло й трепетно": історія Ангеліни Ажигової з Харкова

"Вінниця зустріла нас дуже тепло й трепетно": історія Ангеліни Ажигової з Харкова
Ангеліна Ажигова зі своїм хлопцем. Фото Ангеліни Ажигової

"Мій ранок 24-го лютого почався зі страху. Як і багато українців, я почула о 5 ранку вибухи. Спершу не зрозуміла, що це. Я просто не хотіла вірити, що Харків почали обстрілювати". Так спогадами про початок повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну ділиться переселенка з Харкова Ангеліна Ажигова. Свою історію про війну, життя в бомбосховищі та переїзд до Вінниці дівчина розповіла Суспільному.

"Вінниця зустріла нас дуже тепло й трепетно": історія Ангеліни Ажигової з Харкова
Фото Ангеліни Ажигової

"Люди були з дітьми, собаками та котами. Всі були злякані..."

"Мій хлопець підійшов до вікна і сказав, що це вибухи, що почалася війна. І в мене від страху почали трястися руки, ноги, просто все тіло тремтіло. Я ніби завмерла і не могла контролювати себе", — розповідає Ангеліна Ажигова.

Сирена, каже, тоді ще не спрацьовувала у місті, і вона не розуміла, що робити. Почала писати всім знайомим та дізнаватися, чи вони у безпеці. Ангеліна зі своїм хлопцем жила в центрі Харкова, і до найближчого бомбосховища, про яке знала, треба було йти півгодини, а до метро — приблизно 15 хвилин. Тож вирішили йти саме туди, бо в квартирі було страшно.

"Ми зібрали документи, взяли кішку та пішли. Дорогою я фотографувала номери притулків, про всяк випадок. Коли ми прийшли до метро, там було вже дуже багато людей. Люди були з дітьми, собаками та котами. Всі були злякані і не розуміли, що робити далі", — розповідає харків'янка.

У метро спустився мер міста та попросив людей зберігати спокій, пригадує Ангеліна. Він сказав, що скоро привезуть воду та їжу. Ніч провели там. Вранці ж повернулися у квартиру та думали, що робити далі, які речі треба зібрати у рюкзак, яку їжу брати із собою. У метро, розповідає, повертатися вже було страшно, бо обстріл почастішав.

"Вже почали обстрілювати саме місто. У новинах я постійно читала про вибухи у різних районах Харкова. У мене друзі жили в різних районах. Від них я теж дізнавалася про новини про обстріл. Другу ніч ми провели у підвалі будинку. Там абсолютно не було світла, і я взяла із собою з квартири ароматичні свічки, інших у нас не було. Ми сміялися з хлопцем і підбадьорювали один одного, що це у нас такий романтичний вечір при свічках у підвалі", — каже Ангеліна Ажигова.

"Зрозуміли, що потрібно намагатися виїхати з міста"

Наступного дня вирішили їхати до бомбосховища, що було у будинку друзів. Там прожили тиждень.

"Після ночі у підвалі бомбосховище мені здалося дуже затишним. Там було світло, розетка, туалет. Ми з мешканцями будинку підмели там. Люди занесли туди стільці, матраци. І ми там жили, іноді піднімаючись у квартиру, щоби сходити в душ і приготувати їжі", — каже Ангеліна Ажигова.

"Вінниця зустріла нас дуже тепло й трепетно": історія Ангеліни Ажигової з Харкова
Фото Ангеліни Ажигової

Один день, розповідає, був особливо страшний: росіяни прорвалися в місто, і було чути стрілянину з автоматів. Подруга розповідала, що тоді військові РФ заходили у підвали будинків та ховалися від обстрілів.

"Коли ми частіше почали чути винищувачі, що пролітають над будинком, ми зрозуміли, що потрібно намагатися виїхати з міста. Було страшно. На машині я не хотіла їхати, хоча були волонтери, які вивозили людей. Але я боялася, що автівку можуть розстріляти. Я вже читала такі історії. А до вокзалу було тяжко дістатися", — розповідає Ангеліна Ажигова.

"Коли поїзд рушив, ми дізналися, що він їде до Вінниці"

Із хлопцем на вокзал думали вже йти пішки, каже дівчина. Дорога була неблизькою, було страшно. Втім знайшлися знайомі, які погодилися відвезти їх. З собою взяли три рюкзаки з речами та їжею. А ще кішку.

"Вінниця зустріла нас дуже тепло й трепетно": історія Ангеліни Ажигової з Харкова
Фото Ангеліни Ажигової

"Я знала, що кішку не кину ні за що. Я була готова залишити на вокзалі рюкзак з речами, аби тільки пустили з кішкою. На щастя, речі залишати не довелося, і ми знайшли вільний вагон. Коли поїзд рушив, ми дізналися, що він їде до Вінниці", — розповідає дівчина.

До цього моменту, каже, не знали навіть, куди їдуть. Хтось казав, що до Полтави. Влаштовував будь-який варіант, бо у Харкові залишатися було небезпечно.

"Поїзди були дуже важкими, у вагоні було багато людей. Люди сиділи і стояли. Ми мінялися одне з одним місцями, щоб хтось міг посидіти, поки інший стоїть. Коли ми приїхали в місто, перше, що я почула — була сирена. Але мені вже не було страшно. Мені здавалося, що я в безпеці", — каже Ангеліна.

"Вінниця зустріла нас дуже тепло та трепетно"

У себе на сторінці в інстаграмі дівчина написала, що приїхала у Вінницю, і їй потрібно знайти житло. Відгукнулися, каже, "знайомі знайомих". І вже за 20 хвилин за ними приїхав один хлопець і відвіз до своєї квартири, запитуючи, що їм треба купити та як себе почувають.

"Я просто хотіла плакати від щастя. Мені не вірилося, що чужі люди можуть бути настільки чуйними. Здавалося, що більше немає чужих та своїх. Усі стали рідними одне для одного. Вінниця зустріла нас дуже тепло та трепетно", — каже Ангеліна Ажигова.

Перший місяць у Вінниці було дуже тяжко виходити з дому. Було страшно, що почнеться тривога, каже дівчина, вона не встигне повернутися додому, і щось трапиться з кішкою. А ще просто було важко виходити надвір і бачити не Харків.

"Але згодом я зрозуміла, що треба продовжувати жити. Адже саме за це зараз борються українці. За те, щоб кожей з нас міг продовжувати жити. Згодом я почала виходити гуляти. Я познайомилася із прекрасними людьми.

"Вінниця зустріла нас дуже тепло й трепетно": історія Ангеліни Ажигової з Харкова
Фото Ангеліни Ажигової

Зробила собі патріотичне фарбування волосся, щоб підняти настрій та висловити свою громадянську позицію", — розповідає Ангеліна.

Каже, дуже рада, що життя привело її саме до Вінниці. Це "чудове місто" допомогло їй повернутися до життя.

Читайте також

  • З Лукашівки в Лукашівку: на Вінниччині мешканці громади збирають допомогу для села на Чернігівщині
  • "Тут нам допомагають": як в одному з мікрорайонів Вінниці працює гуманітарний центр для переселенців
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди