Сумчанка Лідія Фіалко переїхала з Сум до Польщі. Під час вибуху авіаційної бомби на вулиці Роменській загинула її колега, жінка чула гул літака. Коли пані Лідія прийняла рішення їхати, якою була дорога та чи збирається повертатися — у матеріалі Суспільного.
До повномасштабного вторгнення Росії в України Лідія Фіалко працювала юристкою.
"24 лютого багато українців опинилися в розгубленості. Я не була винятком. Того ранку, як завжди, прокинулася та збиралася на роботу. Від отриманого меседжу перехопило подих: "Як ти там? Почалася війна...". Цей день змінив моє життя, як і життя багатьох людей, на "до" і "після", — розповідає пані Лідія.
Жінка додає: "Минав час. Лунали постійні сирени, вибухи, постріли. Почалися перебої з електропостачанням, водою, зв'язком та опаленням… Страшно було, але я навіть гадки не мала, що буду тікати від війни. Вірила і сподівалась, що це швидко закінчиться і якось обійдеться".
Читайте також: "Двічі переселенка". Наталія Ємен йшла з Тростянця в Суми під обстрілами
Втім, говорить вона, коли на вулиці Роменській, неподалік будинку, де мешкає Лідія, на житловий сектор скинули бомби і загинуло багато людей, серед яких — колега, з якою жінка працювала 17 років, це стало останньою краплею.
"У зону ураження потрапили зо два десятки будинків. У багатьох оселях поруч повибивало шибки та пошкодило дахи ударною хвилею. Досі пригадую той страшний гул літака. Здавалося, він летів просто у мене над головою. Звісно, не знала, як правильніше вчинити. Але, коли, обклеюючи скотчем вікна, помітила, як тремтять руки і калатає серце, зрозуміла, що потрібно діяти. Мій чоловік на той час був у Польщі", — каже вона.
Наступного дня, говорить Лідія, в Сумах відкрили зелений коридор. Взявши речі першої необхідності, жінка вийшла на дорогу. На вулиці Роменській, побачила сотні людей, які прагнули потрапити до автобусів. З кожною хвилиною жінка втрачала будь-яку надію виїхати з міста.
Дорога зеленим коридором
"Багато серед тих, хто від'їжджав, були люди поважного віку. Чимало їхали разом з дітьми. Стоячи на узбіччі дороги, я вже готова була повертатися додому. Але мені таки пощастило: дякувати поліції і територіальній обороні, які зупиняли приватні автівки з вільними місцями і просили підвезти біженців. Дякую і незнайомим мені людям, котрі зголосились взяти попутно", — говорить жінка.
Зелений коридор був з Сум до Полтави, говорить Лідія. Дорога була надто складною. Автівки рухалися в один ряд, на відстані два метри одна від одної. Якщо зазвичай до Полтави їхати трохи більше ніж 4 години, того дня це було 10 годин, розповідає вона.
Від Полтави — до Кракова
"Переночувавши в Полтаві, вирушили до Кропивницького, а потім — до Вінниці. Далі я поїхала до Львова. У цьому місті дуже доброзичливо ставились до людей, котрі вимушені покинути рідні домівки. Просто на залізничному вокзалі зустрічали з турботою, пригощали чаєм, бутербродами… Ніхто з біженців не знав, коли прибуде потяг потрібного напрямку – не було ніякого розпорядку руху", — згадує вимушена переселенка.
Вона додає: "Людей була — сила-силенна. Вони вивалювались з дверей, знаєте, як бувало в тролейбусі у час-пік. Їм ніде було сісти, бо потяг вщент переповнений. До першого потягу мені не вдалося потрапити. Лише через дві години мені вдалося сісти до наступного потягу і дістатись до Львова".
Велика черга була і до Польщі. Кілька годин поспіль довелося чекати на потяг. Було дуже холодно. Першими до вагонів потрапили жінки з дітьми, потім — решта пасажирів. Більшість їхали стоячи, не було чим дихати, згадує пані Лідія.
"Коли прибули до місця призначення, волонтери приязно зустріли. Пропонували гарячу їжу, чай, бутерброди. Повсякчас надавали допомогу та підтримку. Для дітей купками були розкладені памперси, можна було скористатися дитячими візочками", — каже сумчанка.
Потім їй надали безкоштовний квиток до Кракова.
"Я опинилася в повній безпеці, далеко від нічних сирен та повітряної тривоги. Перші два тижні боялась спати біля вікон. Почувши щось схоже на вибух, вимикала світло і ловила себе на тому, що відчуваю внутрішнє заціпеніння. Сумую за рідним містом, друзями та ріднею. Вірю, що перемога України вже — не за горами", — зазначає вона.
Авторка — Катерина Іваненко
Що відомо
- 7 березня російські літаки скинули бомби на вулицю Роменську в Сумах.
- 8 березня обласна прокуратура повідомила, що 21 людина загинула від авіаудару в Сумах. Пізніше з'явилась остаточна інформація про 22 загиблих, серед них — троє дітей.
- "На це дуже важко дивитися" — очевидець авіаудару на Роменській в Сумах, де загинули та травмувалися люди.
- Завали будинків внаслідок авіаудару на вулиці Роменській у Сумах почали розбирати 19 квітня.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
