"Ніхто не знав, чи вдасться повернутися", — харківська медійниця після евакуації

"Ніхто не знав, чи вдасться повернутися", — харківська медійниця після евакуації

"Ніхто не знав, чи вдасться повернутися", — харківська медійниця після евакуації
Катерина Переверзева двічі тікала від обстрілів. Фото: Катерина Переверзева

У 2014 році журналістка Катерина Переверзева переїхала з Донецька до Києва, а потім — Харкова. У перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року довелося виїжджати вже з Харкова. Як минув час в евакуації та чому Катерина вирішила повернутися зараз — матеріал Суспільного.

"Харків для мене — це все"

Катерина працює у культурній журналістиці. Жила у Донецьку, Києві, але саме до Харкова, за її словами, має особливі почуття.

"З Донецька я поїхала у 2015 році, коли там почалася війна. І в Харкові, мені здається, тільки почалося життя після 2014 року. Я приїхала в це місто, тому що, по-перше, у мене тут десь на фізичному рівні було настільки тотальне відчуття комфорту, спокою та безпеки. А по-друге, я знала, що в Харкові є потужне локальне культурне середовище і мені було дуже цікаво досліджувати взагалі, що це за місто, в якому народилася моя найулюбленіша музика", — каже Переверзева.

"Харків для мене — все": 27-річній дівчині довелося двічі тікати від війни
Катерина Переверзева працює в онлайн-медіа "Люк". Катерина Переверзева переїхала до Харкова з Донецька. Фото: Катерина Переверзева

Про Еру в Харкові

У Харкові дівчина відчула себе вдома. Два роки тому у неї з’явилася собака Ера.

"Для мене це було таким важливим рішенням в плані прив’язати себе чимось до одного міста, до одного місця. Собака — це відповідальність. Це для мене було — зізнатися, що я можу дозволити собі якусь стабільність, що війна не забере у мене все знову", — каже Переверзева.

Після смерті попередньої власниці Ера опинилася в притулку.

"Я просто побачила оголошення про неї на сторінці притулку, і в мене все — це моя собака. Я приїхала її забирати, вона була дуже налякана, впиралася лапами. Зараз ми, виходить, і війну разом переживаємо", — розповіла Переверзева.

"Харків для мене — все": 27-річній дівчині довелося двічі тікати від війни
Собака Ера. Фото: Катерина Переверзева

Вирішуючи, чи повертатися до Харкова, Переверзева спиралася і на стан Ери.

"Одним з факторів того повертатися мені чи ні було те, чи буде там нормально Ері. Їй нормально, вона не лякається", — каже дівчина.

День вторгнення РФ

Катерина згадує, що два місяці перед вторгнення почувалася неспокійно — через інформаційний фон про можливе вторгнення.

"Харків в усіх заголовках був як місто, яке точно постраждає від цього. Мене в якісь моменти дуже дратувало те, що люди не ставляться до цього серйозно. Усі аргументи, які я чула від людей, чому вони не думають про війну, чому вони не готуються до цього, вони були дуже схожі з аргументами, якими я сама себе заспокоювала в 2014 році", — згадує Переверзева.

Близько 5:20 24 лютого Переверзеву розбудила подруга, з якою Катерина разом орендувала квартиру. Вона ж і повідомила про вибухи.

З речей взяла ноутбук, камеру, дитячі фото та іграшку

"Схопили тварин. Я взяла техніку: ноутбук, камеру, дитячі фотографії, Еру та іграшку — маленьку копію Ери, яку мені подарував друг. Бо я ще з Донецька пам’ятаю, ніхто не знав, як далі буде, чи вдасться повернутися додому, але ось ці речі, які нагадують про когось важливого або про щось важливе у твоєму житті, ти все можеш купити нове, але ось ці якісь сентиментальні штуки — ти їх не відновиш", — каже Переверзева.

"Харків для мене — все": 27-річній дівчині довелося двічі тікати від війни
Катерина Переверзева поїхала від бойових дій до Чернівців. Фото: Катерина Переверзева

Подруги сподівалися залишатися у Чернівцях максимум місяць.

"Коли я була в Чернівцях, мене дуже бісило, що додаток таксі постійно пропонує поїхати на харківську адресу. І це щоразу було нагадування, що ні-ні, ми не вдома. І це відчуття, коли я вперше відкрила додаток і сказала: "Так, а ось тепер ми їдемо сюди". І зараз у мене відчуття, ніби цих трьох місяців, тієї розлуки — її не було, бо тут все настільки знайоме та зрозуміле", — говорить Катерина.

"Я настільки вросла в кожну вулицю, у кожну будівлю, що я коли заїхала в Харків, зрозуміла, що більше не зможу в іншому місті, бо моє все тут", — додає вона.

До міста доїхали за два дні, дісталися одразу після обстрілів 26 травня: "Було дуже тривожно першу добу".

Відчуття безпеки у Харкові, такого цінного з початку війни на сході, зараз немає, каже Катерина.

Харків та Донецьк

У 2014 році і в Харкові, і в Донецьку події розгорталися за схожими сценаріями, каже Переверзева.

"Але Донецьк — місто з одним фіналом, а Харків — це місто… Знаєте, можна у комп’ютерній грі відкотитися назад до місця, де зберіг гру і можна все переграти. Ось Харків — місто, в якому все склалося по-іншому, і це місто, яке вистояло. І може тому мені важливо було всі ці роки займатися тут активізмом. Тому що мені було дуже страшно, що цей сценарій знову відбудеться", — каже Переверзева.

У Донецьку вона з друзями брала участь в проукраїнських акціях.

"Ми бачили, наприклад, як робилися проросійські мітинги, якими зараз часто дорікають і Донецьку, і Харкову, що ці міста самі звали до себе Росію. Але у Донецьку, наприклад, це були люди, яких просто на наших очах висаджували з автобусів з бєлгородськими номерами. Вони підходили, питали, де є обмінники, де можна поміняти рублі, а потім ми їх бачили за пів години як корінних мешканців Донецька, які благають їх звільнити", — згадує дівчина.

"Харків для мене — все": 27-річній дівчині довелося двічі тікати від війни
Катерина Переверзева вимушено поїхала з Донецька і Харкова через війну. Фото: Катерина Переверзева

Раніше Переверзева хотіла поїхати у Донецьк, але боялася побачити "мертве" місто".

"Я сильно боялася побачити місто з російськими прапорами. До того ж я займаюся журналістикою. У мене суперпроукраїнська позиція і я займаюся активізмом. Я розуміла, що це просто небезпечно", — каже вона.

"Батько плакав"

Батько Катерини живе в Росії, він залишився там після розлучення. У дитинстві дівчина з мамою виїхала в Україну.

"Ми з ним спілкувалися один раз за весь цей час [повномасштабного вторгнення]. Він вибачався дуже сильно за те, що відбувається. Він просто плакав і казав, що усі зомбовані. Його брат в якийсь момент зателефонував татові й радісним голосом каже: "А ти бачив, що Ізюм майже знищений?". І він такий: "Льоша, це місто, в якому народилася Юля!" Це моя мама. "Це місто, в якому мої діти проводили кожне літо". Він: "Все одно українські фашисти мають бути знищені", — розповідає Переверзева.

"Це мої родичі, це мої однокласники колишні, з якими я навчалася в дитинстві в школі, це люди, які допомагали моїм батькам сидіти зі мною, коли я була маленька. І зараз вони, навіть розуміючи, що я тут, навіть розуміючи, що моя мама, яку вони дуже сильно любили, що вона теж тут, вони кажуть: "Так, їх усіх треба знищити". І від цього дуже страшно", — сказала дівчина.

Коли вдома — більше нічого не треба

Катерина Переверзева вдячна мамі за виїзд в Україну.

"Я вже виросла, сформувалася тут — закінчила українську школу, університет. Я — частина народу, який може пишатися собою не тим, що він відхапав собі найбільше територій, а саме тим, які тут люди. Наскільки кожен зрозумів, що це не війна політиків, це наша війна. Це нас знищують, це ми повинні як єдиний організм перетворитися на щось велике, щоб дати відсіч. Так, тут супервідносний спокій, але відчуття того, що я вдома, і того, що я розумію, як можу бути тут корисною, воно дуже сильно тримає. І насправді коли ти вдома, більше нічого й не треба", — вважає Катерина.

Читайте також

"Все буде Україна": що кажуть евакуйовані з окупованих територій Харківщини

"Це була одна суцільна ніч": історія порятунку з-під завалів підвалу в Ізюмі

"Ми перебуваємо у мовчазному тихому відчаї". Історія мешканця Херсона

"Прикрашаю життя, а нічого не допомагає". Історія 78-річної жінки, яка пройшла "фільтрацію" та виїхала з Маріуполя

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди