Це невеличке селище може похвалитися більш ніж тисячолітньою історією. Два з половиною століття тут жили представники однієї із найвідоміших козацьких династій Чернігівщини. Тут збереглося кілька пам'яток архітектури національного значення. Це все про Седнів.
Чернігівський історик Володимир Пилипенко розповідає про древній Седнів, та про його найвідомішу "родзинку" – Георгіївську церкву.
Онлайн екскурсія по Седневу: https://www.youtube.com/watch?v=vKJx-qDoXRc
Важко не згадати про Седнів, коли розповідаєш про туристичні чи історичні принади Чернігівської області. Седнів вже давно і цілком заслужено потрапив до списків must seeу туристів, що відвідують Чернігів. Тут поєдналися неймовірна природа, багата історія та красива архітектура. Але сьогодні наша розповідь буде про найвідомішу пам’ятку Седнева – про Георгіївську церкву.
Але, не зважаючи на популярність церкви, в її історії все залишається багато "білих плям". Церква стоїть на високому пагорбі, оточеному глибокими ярами, який називається Королівський замок. Місцеві жителі переказують, що церкву перенесли на нинішнє місце, але звідки, як, коли і навіщо і хто це зробив – не відомо. За особливостями архітектури дослідники датують церкву першою половиною-серединою 18 століття, що робить її однією із найстарших дерев’яних церков на Чернігівщині.
Як годиться, церква було центром громадського життя у Седневі, при ній працювала парафіяльна школа та шпиталь.
Читайте також: Топ 5 дерев'яні церкви Чернігівської області
Зі встановленням більшовицької влади все змінилося – релігійна громада була ліквідована, а церква закрита. І наступні майже сімдесят років церква поступово руйнувалася. Нею і не користувалися, і не ремонтували.
Хоча дослідники вказували на велику цінність храму, як пам'ятки традиційної дерев’яної архітектури Чернігівщини. Чи це було свідоме рішення влади? Звісно так. Чи ситуація із Георгіївською церквою у Седневі була особливою? Звісно ні, адже радянська держава вела постійну боротьбу із Церквою і руйнування храмів чи "перепрофілювання" їх у склади, гаражі, конюшні були одним із методів десакралізації храмів.
Найвідомішою сторінкою "радянської" історії Георгіївської церкви стали зйомки тут першого радянського фільму жахів "Вій". Через це Георгіївську церкву туристи часто називають "церквою Вія". На момент зйомок церква вже перебувала у аварійному стані, що добре видно на старих архівних фотографіях. Нічого не змінилося і у наступні десятиліття.
Посилання на "Артефакти" серія про Гоголя і Вія:
https://www.youtube.com/watch?v=xlIyqZuazPQ
Ремонту храм дочекався вже за часів незалежності на початку 2000-х років. Будівлю повністю розібрали, замінили старі трухляві бруси, поставили на цегляний підмурок. Із 2008 року – це діючий православний храм. Проте реконструкція не усунула усіх проблем. І вже за кілька років стало очевидно, що храм потребує ремонту, адже у стінах утворилися щілини, крізь які задував сніг і дощ, дах почав протікати.
Поки держава з’ясовувала? що і як робити і чи робити взагалі священник, чернігівські екскурсоводи та небайдужі туристи долучалися до толок, організовували благодійні заходи для збору коштів на ремонт.
Минулого року обласна рада включила Георгіївську церкву до цільової програми реконструкції пам'яток історії. Проте всьому на перешкоді стала війна. Віримо, що після перемоги Георгіївська церква у Седневі буде відремонтована і до неї піде ще більше вірян та туристів.
