"Не забороняйте плакати": полтавська психологиня про те, як говорити з дитиною про смерть близької людини

"Не забороняйте плакати": полтавська психологиня про те, як говорити з дитиною про смерть близької людини

"Не забороняйте плакати": полтавська психологиня про те, як говорити з дитиною про смерть близької людини
Фото: Instagram Віки Нєженцевої

Замовчувати дитині про смерть близької людини не варто. Про це слід говорити чітко та зі співчуттям, говорить полтавська психологиня Віка Нєженцева. За її словами, неповнолітніх часто більше лякає нерозуміння ситуації, ніж сама смерть. Про те, як пояснити дитині, що близької людини уже немає, фахівчиня розповіла Суспільному.

Відкрите обговорення цієї теми – важливе і правильне. Ці розмови не повинні бути табу, каже психологиня, головне – не приховувати правду і не зволікати з розмовою, коли така втрата вже сталася.

"Зайві фантазії, якими дитяча свідомість намагається пояснити те, що відбувається навколо неї, можуть спровокувати багато негативних наслідків. Тому, важливо, щоб кожен дорослий знав, як побудувати таку розмову із дитиною".

По-перше, зазначає експертка, варто наперед подумати та побудувати діалог.

"Спробуйте знайти тихе й безпечне місце для розмови, попросіть дитину сісти поруч. Говоріть повільно і неодмінно робіть паузи, щоб дитина мала час зрозуміти зміст вашого послання".

Слід говорити зі співчуттям, бути чесними та відвертими з дітьми будь-якого віку, але особливо чітко і конкретно з маленькими дітьми, каже Віка Нєженцева.

"Уникайте використання метафор, бо це може заплутати маленьку особистість і подарувати зайву надію на повернення близької людини. Наприклад, скажіть: "Я мушу поділитися з тобою дуже сумною новиною. Твій (ім’я близької людини) помер. Це означає, що його чи її тіло перестало працювати, і ми більше не зможемо побачитися". Такі слова важко говорити і складно сприймати, але важливо бути чесними та відкритими".

Важливо проявити терпіння, дочекатися уваги дитини, проявити позицію підтримки.

"Дитині потрібно дати час для усвідомлення почутого. Її реакція може бути різною: від створення вигляду, що вона вас не чує, до навпаки сильних емоційно-почуттєвих переживань. Немає "правильного" способу горювання, скорботи, чи конкретних етапів, на яких повинні проявлятися різні емоції та поведінка дитини".

Реакції дітей суттєво різняться залежно від віку, інтелектуальних здібностей, стосунків із померлою людиною, каже психологиня.

"Не забороняйте плакати, будьте поруч, підтримуйте, говоріть про почуття це основне, що допоможе прожити найскладніші етапи горювання незрілій дитячій психіці і вам також. Чим менша дитина, тим частіше вона може знову і знову ставити одні й ті самі запитання, як під час розмови, так і протягом наступних днів та тижнів".

За словами фахівчині, з дітьми можна робити різні психологічні вправи: переглядати сімейні світлини, зберігати пам’ятні речі, запускати повітряні кульки з ім’ям померлого, або ж висаджування дерева від імені покійного.

Читайте також:

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди