Від початку війни Львівщина перетворилася на гуманітарний хаб. За цей час в області знайшли прихисток понад 500 тисяч людей, ще 1,6 мільйонів українців виїхали через територію Львівської області за кордон. Про перші дні війни, переселенців та збитки від ракетних ударів розповів начальник Львівської ОВА Максим Козицький у інтерв'ю Суспільному.
— Пан Олексій ДаніловСекретар РНБО України нещодавно зізнався, що єдине, чого ми не очікували — нападу з території Білорусі. Чи готова була Львівщина 24 лютого відповісти на атаку?
Чи очікували ми на удар з Білорусі? На той момент, напевно, так. Але з іншого боку ми чітко розуміли, що перед нами стоїть Волинь. Волинь готова була до таких ударів і ми розуміли, що у нас є час для того, щоб краще підготуватися і організувати оборону. Військові нам доповіли про основні можливі напрямки удару з території Білорусі. Ті танки, які йшли 24 лютого, чітко йшли на Київ. Треба бути завжди готовим, але і розуміти, що планує ворог.
— Хочу запитати у вас як у чиновника, який був головою цивільної структури, чи припускали ви тоді, що може початися війна, і вам доведеться очолити військову адміністрацію? Що відчували у цей перехідний момент?
Я закінчив медичний університет, хірург за фахом. У мене була військова кафедра, але щоб я думав колись, що буду виконувати військові обов'язки, напевно, що ні. У перший же день Львівська область була обстріляна, бомбардована, з іншого боку — до нас хлинув великий потік людського горя. Ти не думаєш, чи ти голова військової, чи цивільної адміністрації, в тебе завдання — налагодити процес: біженці, внутрішньо переміщені особи, коридори, відкриття гуманітарних центрів, розселення людей. Ти думаєш над цим, а не над посадою.
— Ви почали говорити про вимушено переміщених українців. Наскільки було важко врегулювати потік людей в область та за кордон? Як ви координували свою діяльність з прикордонною службою?
З 24 лютого ми стикнулися з таким потоком людей, якого собі ніколи уявити не могли. В нас щоденно переходили кордон від 60 до 90 тисяч людей. Були 10-кілометрові черги людей з дітьми, які кидали машини і йшли. Цей процес треба було організувати, зробити все, щоб прикордонна, митна служба, польська сторона добре приймали біженців, а зі свого боку створити умови для перетину кордону. Люди, які живуть у сусідніх селах, почали відразу волонтерити, допомагати нам із приготуванням страв. Це була величезна робота, яка була б неможлива без підтримки місцевого населення.
Перші дні були справді важкими і не завжди зрозумілими. Ми зробили все, щоб люди мали можливість переходити кордон по будь-якому документу, не тільки по закордонному паспорту, щоб розвантажити кордони і дати можливість людям переїхати у безпечні місця. Також організували більше 80 пунктів обігріву.
Координацією діяльності займалась адміністрація. Ми налагоджували потоки автомобільного транспорту. Крім того, в ті дні було завдання організувати відправлення потягів із залізничного вокзалу в Польщу, а також в бік Закарпаття та Словаччини. Загалом понад 1,6 мільйонів людей перейшли кордон через область.
— Скільки вдалось розселити людей?
За цей час було розселено більш ніж 335 тисяч людей. Це ті, які завдяки адміністрації знайшли тимчасове житло, де можна було переночувати та поїсти. На цей момент таких людей залишилось 265 тисяч. Загалом більше 500 тисяч людей знайшли тут другий дім. Якщо брати кількість людей, які в різний час перебували в області, то це від 450 до 630 тисяч людей. Це більше навантаження на інфраструктуру, ніж в будь-якій іншій області. Львів завжди був туристично привабливим регіоном і люди любили приїжджати сюди у мирний час.
— Львів міг би прийняти ще більше вимушених переселенців?
Як на те дивитись. Чи є в нас місця? Так є. Ми постійно тримаємо це на контролі. На цей момент маємо близько 20 тисяч вільних місць. Наразі є 250 локацій, де розміщують внутрішньо переміщених осіб. І це, на жаль, не лише санаторії і готелі. Це і школи, і спортзали, і садочки, в певний момент були бібліотеки і театри. Чи це комфортні місця? Ні, але це можливість отримати їжу, предмети першої необхідності і ліжко. Ми раді бачити кожного.
— Яка ситуація з укриттями у Львівській області?
Теоретично під поняття "укриття" у Львівській області потрапляє майже 130 тисяч об'єктів. Це насамперед об'єкти подвійного призначення: підвали, підземні парковки. Вони перебувають на балансах ОСББ, міських рад, комунальних підприємств. Якщо брати спеціалізовані укриття, якими опікується обласна адміністрація — це майже 900 об'єктів, які покликані захистити людей, що працюють на об'єктах критичної інфраструктури. З них майже 300 належать до укриттів, які мають витримувати ядерний удар та хімічну атаку.
— Ми розуміємо, що Львів не на передовій, але при цьому, враховуючи кількість повітряних тривог і ракетних ударів, не можна сказати, що він в тилу. Ви рахували збитки регіону? Що було найболючішим?
Найболючіше — це людські жертви і людське горе. Все інше відбудуємо і виправимо. Інформацію щодо пошкоджених об'єктів ми збираємо і надсилаємо у Кабмін. За попередніми даними, збитки, які нанесені об'єктам — майже півтора мільярда гривень. Інформація постійно уточнюється.
— Який об'єкт найбільш складний для відновлення?
Напевно, це підстанції електричні, останні удари по критичній інфраструктурі. Це найважчі для відновлення об'єкти, бо термін постачання компонентів тривалий. Для повного відновлення потрібно не менш ніж півроку.
— На російському пропагандистському телебаченні часто говорять про те, щоб скинути ядерну бомбу саме на Львів. Саме цей регіон фігурує в методичках. Як ви сприймаєте такі заяви?
Я думаю, що вони ніколи не розуміли цього регіону і не відчували його. Коментувати божевільні думки як на мене не потрібно, бо це ні про що. Світ живе іншими речами і цілковита підтримка України на світовій арені звужує можливості для ядерного удару по Україні і Львову в тому числі.
— Яка ваша найбільша мрія зараз?
Моя мрія — перемогти. А потім показати цілому світу, що Україна не тільки вміє перемагати, а й будувати і бути кращими в цьому.
Розмовляв: Євгеній Агарков
Читайте також: "Роботи непочатий край" — Садовий про наслідки ракетних ударів, переселенців та Львів після війни
