"Хочу повернутись на Луганщину, але українську". Що переселенці зі сходу думають про битву за Донбас

"Хочу повернутись на Луганщину, але українську". Що переселенці зі сходу думають про битву за Донбас

"Хочу повернутись на Луганщину, але українську". Що переселенці зі сходу думають про битву за Донбас

Російські війська продовжують обстрілювати Донбас. На Донеччині активні бойові дії тривають по всій лінії фронту, втім звідти триває евакуація. На Луганщині російські війська відкривають вогонь по житлових кварталах міст.

Вимушені переселенці, яким вдалось евакуювались на Буковину з Донбасу, розповіли Суспільному, що думають про битву за Донбас і повернення додому.

Марина Провоторова, Сєвєродонецьк

Марина працювала вчителькою молодших класів у селі Макарове, що на Луганщині. Розповідає, що це близько до "ЛНР", відтак село почали обстрілювати за тиждень до російського вторгнення. 24 лютого, коли обласна адміністрація оголосила евакуацію, вона з сім'єю одразу виїхала.

Марина каже, що не хотіла залишатись та переховуватись з дітьми у підвалах.

— Ми вісім років жили за містом. У мене немає інформації, яка ситуація зараз у селі. Мобільні оператори України там не працюють, — каже вимушена переселенка.

Перший місяць війни жінка щодесять хвилин читала новини. Марина прокидалась кілька разів за ніч та дивилась, що трапилося у її місті.

— Сумні думки завжди зі мною, але намагаюсь не аналізувати ситуацію, щоб мати сили щодня посміхатись своїм дітям та рухатись далі. Це біль, він болітиме щодня. Луганщина як була, так і буде українською, — каже Марина.

Жінка розповідає, що хоче повернутись у своє село. Втім тільки в українську Луганщину.

Володимир Дубров, Рубіжне

Чоловік переїхав з Рубіжного 2 березня. За це місто нині йдуть бої. Володимир знає, що його дім пошкоджений та, можливо, розграбований.

— Коли ми виїжджали, війська "ЛНР" займали найближчі села до міста. Вже почало прилітати. Були поодинокі постріли. У мене немає інформації з Рубіжного. Місто без електрики та зв'язку. Іноді вдається сконтактувати з людьми, — каже Володимир.

Чоловік розповідає, що слідкує за новинами, але інформації мало й вона із запізненням.

— Хочеться додому. Якщо місто не захопить "ЛНР", то спробую повернутись. Сподівався, що не буде жахливих руйнувань. Шанси повернути Донбас є, треба вірити в ЗСУ, допомагати й волонтерити, — каже чоловік.

Володимир розповідає, що деякі люди хотіли приєднатись до Росії, бо там живуть їх родичі та роботодавці. Але більшість зі знайомих хотіли, щоб територія й надалі належала Україні.

Анатолій та Алла Белих, Маріуполь

Майже три тижні сім’я прожила в підвалі багатоповерхівки в Маріуполі. Подружжя хотіло виїхати у перші дні війни, але не мали бензину.

Щоб вижити в окупації, Анатолій та Алла топили сніг та зціджували воду з батарей. 17 березня їм вдалося евакуюватися, а в Маріуполі залишився молодший син з дружиною та трьома дітьми. Вони не можуть виїхати.

Новин подружжя майже не читає.

Якщо ми повернемось в Маріуполь і наш будинок буде пошкоджений, то в такому місті буде важко жити. У нас вже немає часу на це. Молоді можуть чекати, коли місто відновлять. Сестра дружини живе під Києвом, можливо, поїдемо до неї, — каже Анатолій.

Битва за Донбас

Читайте також

"І на мене автоматом націлювались". Історія сім'ї з Херсона, яка евакуювалась на Буковину

"Після звірств у Бучі діти просили виїхати". Історія сім'ї херсонців, які евакуювались до Чернівців

Читайте нас у Telegram: головні новини Буковини

Станьте частиною Суспільне Буковина: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected]

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди