"Це має бути від любові до мови". Кропивничанка – про свій перехід на українську

"Це має бути від любові до мови". Кропивничанка – про свій перехід на українську

"Це має бути від любові до мови". Кропивничанка – про свій перехід на українську
Колаж: Суспільне Кропивницький

Юлія Сідельник 25 років розмовляла російською мовою. Півтора місяці тому вирішила перейти на українську. Робить це повільно та поступово. Що це означає та чому ухвалила таке рішення, читайте в матеріалі Суспільного.

Поки що Юлія Сідельник не говорить українською постійно, але пробує перейти. Дівчина почуває себе некомфортно, коли її оточення приділяє цьому багато уваги. Це історія про плавний та поступовий перехід.

"В дитинстві я не знала, що українська мова існує"

У 1998 році родина Юлії Сідельник переїхала жити в Ізраїль. У побуті сім'я говорила російською, поза межами дому дівчина говорила, читала та писала на івриті. "Там навіть українці не спілкувались своєю мовою. Це зараз у нас є національна свідомість, раніше було не так. В дитинстві я не знала, що є така мова – українська".

Коли Юлії виповнилось дев'ять років, родина переїхала у Кропивницький, тоді –Кіровоград. Дівчину вчилася у російських класах школи №6, бо тоді вона не знала державної мови. "Моя класна керівниця давала індивідуальні уроки російської та української. А потім Росія окупувала Крим та напала на Донеччину та Луганщину. Російські класи скасували".

У школі дівчина захоплювалась російською прозою та поезією. Українська література їй була незрозуміла. "Я спитала у вчительки, чому усі твори якісь сумні та страждальні? Вона відповіла: як ти можеш таке питати! Мені, як підлітку, було це незрозуміле. Я не усвідомлювала боротьбу за національну свідомість та свободу, про яку тоді писали і яку описували. Ніхто не пояснив, що у нас така історія".

Тепер дівчина перечитує літературу та сприймає її інакше. "Коли я готувалася до зовнішнього незалежного оцінювання, то читала "Україну в огні" Олександра Довженка. Тоді я сприймала це більше як художню літературу. Зараз перечитала повість тричі, і зовсім інакше розумію".

Безболісний перехід

Юлія Сідельник закінчила університет та відкрила власну спортивну студію. Після початку повномасштабного наступу Росії на Україну, вирішила спробувати почати говорити державною мовою. Все почалося з телефонної розмови. "Подзвонила жінка, хотіла записати дитину. Я відповіла російською, а вона почала говорити зі мною українською. Тоді вирішила: якщо телефонують і говорять українською, буду відповідати українською, якщо російською – то російською".

За декілька днів вирішила перейти на спілкування державною, але поступово. "Намагаюся говорити нею в незнайомих місцях, у магазині або транспорті. На роботі теж, але самі заняття поки веду російською, адже треба пояснювати рухи. Вдома з чоловіком мені дуже комфортно говорити, він україномовний. А от мамі з бабусею важко це сприйняти".

Юлія вважає, що такий перехід треба робити "безболісно" та поступово. "Я передивилась цінність мови та інакше сприймаю її значення. Але переходити потрібно свідомо та з великої любові до мови. Я себе не змушую. Я не хочу, щоб це була, якась моральна каторга. Ніби ти повинна, тому що комусь так хочеться. Я це роблю для себе. Спершу треба відчути у собі ці зміни та внутрішній поштовх".

Щоб покращити знання української, підписалася на блогерів та слухає музику. Про додатки і тренажери знає, проте на них не вистачає часу: через війну виїхали деякі інструктори зі спортстудії, тож нині має багато роботи.

Що відомо

Для тих, хто хоче почати говорити українською у побуті не відвідуючи спеціальних курсів, без підручників та "зубріння", розповіла координаторка "Безкоштовних курсів української мови" Людмила Зіневич.

Читайте також

  • Як легше перейти на українську. Пояснює мовний омбудсман
  • Що робити, якщо вас відмовилися обслуговувати українською. Пояснює мовний омбудсмен
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди