"Люди відмовлялись полишати свої домівки, корів, собак та городи". Переселенець з Чорнобильської зони

"Люди відмовлялись полишати свої домівки, корів, собак та городи". Переселенець з Чорнобильської зони

"Люди відмовлялись полишати свої домівки, корів, собак та городи". Переселенець з Чорнобильської зони
Суспільне Кропивницький

Люди відмовлялись полишати свої домівки, корів, собак та городи. Вмовляти їх приїжджали делегації. Так згадує переселення з Чорнобильської зони відчуження Василь Дудко. Він живе в селі Голубієвичі Кіровоградської області. До аварії в Чорнобилі, село з такою назвою було в Житомирській області. Після того, як потрапило до зони обов’язкового відселення, Голубієвичі збудували на Кіровоградщині. Почали в 1991 році, закінчили в 1995. Василь Дудко згадує, після переселення протягом десяти років навідував рідне село.

Василь Дудко – перший сільський голова Голубієвичів, був ним з 1993 по 2000 рік. За його словами, у 1995 році у селі закінчили будівництво 95 будинків для жителів Житомирської області, переїхали жити 90 сімей. Назву вулицям обирали громадою.

"Оскільки на той час у селі було багато молоді та дітей, то відповідно назвали вулиця Молодіжна, де я живу, наступна – Центральна, Садова, там, де стави – назвали Набережна, вище – Шкільна".

До свого будинку чоловік заселився з родиною у 1992 році. Його донька саме вийшла заміж, тому сім'ї видали два будинки.

"Люди відмовлялись полишати свої домівки, корів, собак та городи". Переселенець з Чорнобильської зони
Вулиця у селі Голубієвичі. Суспільне Кропивницький

Василь Дудко пригадав, як після аварії на атомній електростанції, люди з Чорнобиля втікали в села Житомирської області. Рейсових автобусів не було, тому вони йшли пішки з валізами та пакунками.

"Чорнобиль вибухнув, але про це ніхто нічого не говорив, ну як при Радянському Союзі, усі мовчали. На 9 травня ще були урочистості біля пам’ятника, діти виступали, сонце пекло. І вже потім комісії з Москви та Києва почали збирати людей та казали нічого не сіяти, а домашню птицю порубати".

"Люди відмовлялись полишати свої домівки, корів, собак та городи". Переселенець з Чорнобильської зони
Колишній сільський голова Голубієвичів Анатолій Шинкаренко з дружиною. Суспільне Кропивницький

Так описує день, коли сталася аварія в Чорнобилі. "Я саме в цей час пас худобу. Якщо брати напряму, то від нас до Чорнобиля було 65 кілометрів. Коли випадали дощі, то вода була такого зелено-помаранчевого кольору. Як почали дозиметрами заміряти радіацію – показувало перевищення норми".

"Люди відмовлялись полишати свої домівки, корів, собак та городи". Переселенець з Чорнобильської зони
Вчителька Валентина Тимошенко. Суспільне Кропивницький

Валентина Тимошенко працює вчителькою. Вона збирає історію села Голубієвичі. На Кіровоградщину приїхала з міста Малин Житомирської області.

"Коли сталася ця трагедія, до нас в місто дуже часто приїжджали бригади лікарів, які обстежували наших дітей. Одного разу я прийшла забирати доньку з садочка, а завідуюча каже, що зі мною хоче зустрітися голова бригади. Мені сказали, якщо я хочу, щоб моя дитина була здорова та повноцінна, нам треба негайно звідси виїхати".

Нині у Голубієвичах живуть 330 людей.

Читайте також

Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди