Ніжинська співачка Анна Кіндзерська виплеснула пережиті під час війни емоції в пісню «Новий день»

Ніжинська співачка Анна Кіндзерська виплеснула пережиті під час війни емоції в пісню «Новий день»

Ніжинська співачка Анна Кіндзерська виплеснула пережиті під час війни емоції в пісню «Новий день»
Фото: Фейсбук-сторінка Анни Кіндзерської

Цієї весни ніжинка Анна Кіндзерська готувалася виступати на сцені всеукраїнського вокального шоу та готувати до виходу свій перший мініальбом. Замість того вона втікала від вибухів. Дорогою писала всі пережиті емоції у римовані рядки. І вже далеко за межами рідної країни, не маючи іншої можливості, крім як зачинитись в авто, дівчина заспівала ці слова на диктофон. Запис надіслала друзям-музикантам, які залишились в Україні. Згодом все це перетворилось у пісню «Новий день».

Про пережите Анна Кіндзерська поділилась із Суспільним.

Про війну мене попереджали

Як і для кожного українця, для мене все розпочалось на світанні 24 лютого. Я була в Києві, у своїй орендованій квартирі. Прокинулась через сильний вибух. Через те, що будинок і стіни квартири затряслись. Я злякалась, підскочила, підбігла до вікна, побачила, що в 16-поверховому будинку навпроти всюди почало вмикатись світло. Люди почали підбігати до вікон, як і я, намагаючись зрозуміти, що відбувається.

Я зрозуміла, що сталось. Бо напередодні ввечері мені зателефонував мій брат, просив, щоби я виїхала з Києва, поїхала в Ніжин, побула кілька тижнів із родиною, бо новини дуже насторожуючі. І світові лідери думок теж прогнозували ймовірність нападу Росії на Україну. Не хотілось це усвідомлювати та приймати, але я зрозуміла, що почалась війна.

Зідзвонилась зі всіма своїми братами, сестрами, мамою. Всі наполягали: збирайся до Ніжина, щоби бути разом. Так і зробила: зібрала швидко сумку із найнеобхіднішим, поїхала до Ніжина.

На виїзді з Києва вперше в житті на власні очі побачила результат бомбардувань: розгромлені дві військові частини. Все диміло. Усвідомлювати і бачити це було страшно.

Гордість, сльози та злість вилились у пісню

Основна частина пісні писалась в машині на шляху з України за кордон. Це рішення було важким і вимушеним. Після того, як ми провели безсонну ніч на дачі в Чернігівській області. Ми чули багато вибухів. Останньою краплею було те, що повз наш будинок проїхало 5 танків, які дуже всіх налякали. Всі зрозуміли, що будуть відбуватися якісь бої, що залишатись тут небезпечно. Хлопці сказали: «Все. Вранці збираємось, сідаємо в машини і їдемо на західну Україну, щоби відвезти вас у безпеку. Потім, можливо, за кордон». Ми не хотіли їхати. Хтось протестував. Гордість, сльози, злість і купа всього злились в одне. Десь виплексували одне на одного. Розуміли, що не один на одного маємо це виливати. Але контролювати себе було важко в такі моменти. Всі сіли по машинах. І на шляху оці емоції виливались у мене в пісню, писались по дорозі. Завершила пісню, коли ми прибули до точки призначення.

Запис пісні відбувався в незвичних для мене умовах, оскільки зараз я не в Україні. В Нідерландах, в маленькому селищі. Знайомств у мене тут поки немає. Музикантів у селі немає, студії звукозапису тим паче. Сім'я, якою ми приїхали, це 9 людей: мама, племінники і дружини моїх братів. Ми живемо в маленькому літньому будинку. Дуже всі близенько знаходимось один біля одного. Тому я дочекалась, коли настане вечір, ніхто не ходитиме по вулиці, не буде кричати, бігати. Взяла ключі від машини, закрилась і записала тут вокальну партію просто на диктофон. Цей запис відправила своєму другу, колезі, аранжувальнику Саші Каспрову. Описала все, що я хочу. Він зробив все, як я його просила, дуже класно справився зі своєю роботою. Він в Україні, і умови, в яких він писав, теж не зі звичних: то ракети над ними літають, то вони в підвалі. Але він зробив аранжування. І також партію скрипки записав Матвій Миронов. Теж в таких умовах, у яких зараз перебувають всі українці: тривога, страх, ракети, вибухи.

Наразі ми записали тільки куплет і приспів. Але зараз працюємо над тим, щоби записати повну версію цієї пісні, дуже скоро завершимо.

У пісні – емоції та вимога часу

Куплет – це прояв емоцій. Приспів – це вимога часу. В куплеті виражаються всі емоції, що відчуваю я і, мені здається, кожен українець. Цей страх, гнів, біль, злість, плач та крик душі близький, мені здається, кожному українцю. І приспів – це вимога часу. Тому що я його писала цілеспрямовано для того, щоби підтримати і підняти дух українців. Плакати можна, плакати потрібно. Але якщо робити тільки це і нічого іншого, то можна просто опустити руки і впасти духом. Тому приспів для того, щоби ми були сильними.

Щоб нас неможливо було зламати. Щоб ми бачили це світло в кінці тунелю. І щоби ми розуміли, що Україна розквітне. Що для нашої країни настане новий день.

Вже є напрацювання для інших пісень. До всіх цих подій в мене був готовий мініальбом, який чекав тільки дати свого випуску, але так і не дочекався через всі ці події. І наразі настрій і теми його не є актуальними, тому поки я його відкладаю в сторону. І буду робити нові пісні, які вже є. На них лише треба написати аранжування і вокальні партії. І познайомити їх з українцями.

Послухати пісню Анни Кіндзерської можна тут: https://www.facebook.com/100000070526658/videos/383585280019247/

Читайте також:

Допомагати ЗСУ та відновити лижну базу: паралімпієць Дмитро Суярко створив благодійний фонд

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди