Цієї весни ніжинка Анна Кіндзерська готувалася виступати на сцені всеукраїнського вокального шоу та готувати до виходу свій перший мініальбом. Замість того вона втікала від вибухів. Дорогою писала всі пережиті емоції у римовані рядки. І вже далеко за межами рідної країни, не маючи іншої можливості, крім як зачинитись в авто, дівчина заспівала ці слова на диктофон. Запис надіслала друзям-музикантам, які залишились в Україні. Згодом все це перетворилось у пісню «Новий день».
Про пережите Анна Кіндзерська поділилась із Суспільним.
Про війну мене попереджали
Як і для кожного українця, для мене все розпочалось на світанні 24 лютого. Я була в Києві, у своїй орендованій квартирі. Прокинулась через сильний вибух. Через те, що будинок і стіни квартири затряслись. Я злякалась, підскочила, підбігла до вікна, побачила, що в 16-поверховому будинку навпроти всюди почало вмикатись світло. Люди почали підбігати до вікон, як і я, намагаючись зрозуміти, що відбувається.
Я зрозуміла, що сталось. Бо напередодні ввечері мені зателефонував мій брат, просив, щоби я виїхала з Києва, поїхала в Ніжин, побула кілька тижнів із родиною, бо новини дуже насторожуючі. І світові лідери думок теж прогнозували ймовірність нападу Росії на Україну. Не хотілось це усвідомлювати та приймати, але я зрозуміла, що почалась війна.
Зідзвонилась зі всіма своїми братами, сестрами, мамою. Всі наполягали: збирайся до Ніжина, щоби бути разом. Так і зробила: зібрала швидко сумку із найнеобхіднішим, поїхала до Ніжина.
На виїзді з Києва вперше в житті на власні очі побачила результат бомбардувань: розгромлені дві військові частини. Все диміло. Усвідомлювати і бачити це було страшно.
Гордість, сльози та злість вилились у пісню
Основна частина пісні писалась в машині на шляху з України за кордон. Це рішення було важким і вимушеним. Після того, як ми провели безсонну ніч на дачі в Чернігівській області. Ми чули багато вибухів. Останньою краплею було те, що повз наш будинок проїхало 5 танків, які дуже всіх налякали. Всі зрозуміли, що будуть відбуватися якісь бої, що залишатись тут небезпечно. Хлопці сказали: «Все. Вранці збираємось, сідаємо в машини і їдемо на західну Україну, щоби відвезти вас у безпеку. Потім, можливо, за кордон». Ми не хотіли їхати. Хтось протестував. Гордість, сльози, злість і купа всього злились в одне. Десь виплексували одне на одного. Розуміли, що не один на одного маємо це виливати. Але контролювати себе було важко в такі моменти. Всі сіли по машинах. І на шляху оці емоції виливались у мене в пісню, писались по дорозі. Завершила пісню, коли ми прибули до точки призначення.
Запис пісні відбувався в незвичних для мене умовах, оскільки зараз я не в Україні. В Нідерландах, в маленькому селищі. Знайомств у мене тут поки немає. Музикантів у селі немає, студії звукозапису тим паче. Сім'я, якою ми приїхали, це 9 людей: мама, племінники і дружини моїх братів. Ми живемо в маленькому літньому будинку. Дуже всі близенько знаходимось один біля одного. Тому я дочекалась, коли настане вечір, ніхто не ходитиме по вулиці, не буде кричати, бігати. Взяла ключі від машини, закрилась і записала тут вокальну партію просто на диктофон. Цей запис відправила своєму другу, колезі, аранжувальнику Саші Каспрову. Описала все, що я хочу. Він зробив все, як я його просила, дуже класно справився зі своєю роботою. Він в Україні, і умови, в яких він писав, теж не зі звичних: то ракети над ними літають, то вони в підвалі. Але він зробив аранжування. І також партію скрипки записав Матвій Миронов. Теж в таких умовах, у яких зараз перебувають всі українці: тривога, страх, ракети, вибухи.
Наразі ми записали тільки куплет і приспів. Але зараз працюємо над тим, щоби записати повну версію цієї пісні, дуже скоро завершимо.
У пісні – емоції та вимога часу
Куплет – це прояв емоцій. Приспів – це вимога часу. В куплеті виражаються всі емоції, що відчуваю я і, мені здається, кожен українець. Цей страх, гнів, біль, злість, плач та крик душі близький, мені здається, кожному українцю. І приспів – це вимога часу. Тому що я його писала цілеспрямовано для того, щоби підтримати і підняти дух українців. Плакати можна, плакати потрібно. Але якщо робити тільки це і нічого іншого, то можна просто опустити руки і впасти духом. Тому приспів для того, щоби ми були сильними.
Щоб нас неможливо було зламати. Щоб ми бачили це світло в кінці тунелю. І щоби ми розуміли, що Україна розквітне. Що для нашої країни настане новий день.
Вже є напрацювання для інших пісень. До всіх цих подій в мене був готовий мініальбом, який чекав тільки дати свого випуску, але так і не дочекався через всі ці події. І наразі настрій і теми його не є актуальними, тому поки я його відкладаю в сторону. І буду робити нові пісні, які вже є. На них лише треба написати аранжування і вокальні партії. І познайомити їх з українцями.
Послухати пісню Анни Кіндзерської можна тут: https://www.facebook.com/100000070526658/videos/383585280019247/
Читайте також:
Допомагати ЗСУ та відновити лижну базу: паралімпієць Дмитро Суярко створив благодійний фонд