Росіяни свідомо лишили людей вмирати. Одеська журналістка розповіла про окупований Маріуполь

Росіяни свідомо лишили людей вмирати. Одеська журналістка розповіла про окупований Маріуполь

Катерина Єрська – журналістка родом з Одещини, яка працювала у волонтерському центрі у Маріуполі, коли місто окупували російські солдати. Там вона годувала людей, діставала їх з-під завалів, зашивала та бинтувала рани та прибирала тіла загиблих з вулиць міста. Про те, через що довелося пройти від початку повномасштабного вторгнення та про те, хто відповідальний за війну в країні, розповіла в ефірі "Українського радіо Одеса".

Патріотизм у Маріуполі

Я приїхала до Маріуполя наприкінці минулого року, десь приблизно за два-три тижні до Нового року. Одна з перших подій, яка мені яскраво запам'яталася, це антиросійський мітинг, який відбувався на майдані біля драматичного театру. Там зібралося більше півтисячі людей з плакатами "Ні Росії", "Росія – це агресор" і таке інше. Якщо чесно, я не дуже задумувалася, наскільки патріотичне місто Маріуполь, а коли побачила, мене це дуже розчулило. Для мене Маріуполь завжди асоціювався з Донбасом, а як кажуть самі маріупольці, вони не Донбас, вони Приазов'я. Це зовсім інше.

Росіяни свідомо лишили людей вмирати. Одеська журналістка розповіла про окупований Маріуполь
Мітинг 22 лютого. Люди виступили з гаслами "Маріуполь – це Україна". 0629

Окупація Маріуполя солдатами РФ

Коли почалася війна, я вирішила стати волонтером, пішла до міського центру "Халабуда" і почала там працювати. Ми допомагали нашим військовим, прикордонникам, морській піхоті, поліцейським, "Азову", госпітальєрам, медикам і цивільному населенню. Допомагали і медикаментами, і речами, і всім, що можна було знайти і дати людям. Від матраців і ковдр, до генераторів та питної води.

І ми навіть інформаційний бюлетень випускали, в якому розповідали, що відбувається на місці, тому що не було світла, газу, води. Люди набирали воду в криницях. Вони не знали, що відбувається в Україні. Чи вільний Київ, чи вільна Одеса.

3 березня зник зв'язок з усіма, хто перебував у Маріуполі, тому що були пошкоджені вежі мобільного зв'язку і телефони перестали ловити. Треба було під обстрілами шукати точки, де буде ловити зв'язок.

"Російська армія абсолютно свідомо залишила маріупольців вмирати"

Всі питають, які злочини Росії ми бачили в Маріуполі. Але для мене завжди залишається загадкою таке формулювання, що військові злочини. Для мене війна це, в принципі, злочин. Коли одна країна порушує кордони іншої та проводить там військові дії – це і є злочин. Але, виявляється, міжнародне право кваліфікує ще так звані військові злочини. Це, наприклад, заборона використання якихось типів озброєння, блокування пересування цивільного населення. Але я хочу, щоб ви розуміли, що Маріуполь три тижні був у блокаді, в облозі. Навколо нього було коло з російських військ, а далі все було заміновано і людей з міста не випускали.

Ані цивільних, ані поранених, ані вагітних, ані дітей. Нікого. І до міста не пускали гуманітарний вантаж. Російська армія абсолютно свідомо залишила маріупольців вмирати від голоду, від поранень, без води, без їжі. -12 у квартирах. Без вікон, без дверей, у зруйнованих та напівзруйнованих будинках, у підвалах. Це абсолютно свідомо було зроблено. Неможливо було з ними домовитися, вони відмовляли дозволити евакуювати людей і відмовлялися пропустити в місто допомогу для цих людей.

Звичайно, всі знають про розбомблений драматичний театр, про пологові будинки, про лікарні. Але я хочу сказати, що в Маріуполі зараз немає жодного вцілілого будинку, який би стояв і у нього були всі вікна. Все, що є у Маріуполі, пошкоджено, зруйновано, вигоріло. І це стосується спальних районів, будинків, просто житлової інфраструктури.

Коли мене запитують, які військові злочини я бачила у Маріуполі, то мені хочеться показати відео Маріуполя з дрона й сказати: "Ось. Ось цей військовий злочин. Його бачу не тільки я, його може побачити будь-яка людина, чиє око не замилене проросійською, пропутінською пропагандою, яка не сидить на голці так званих ЗМІ по типу Соловйова".

Росіяни свідомо лишили людей вмирати. Одеська журналістка розповіла про окупований Маріуполь
MAXAR TECHNOLOGIES

Як вибралася із Маріуполя

У мене немає дітей, я вивезла свого кота і вирішила лишатися у місті доти, доки це буде можливо. Я не можу брати участі у військових діях безпосередньо, тому що в мене немає навичок, але я можу допомагати людям, я можу готувати їжу, я можу без панічного страху працювати під обстрілами, тому я лишалася в місті, поки це було можливо.

Я не боялася наших військових, бо я розуміла, що наші не стріляють по своїх, але там були вже російські військові. Зараз ми бачимо Бучу, бачимо Гостомель, ми бачимо Ірпінь. Якби мені на той час сказали, що це можливо, що російські військові будуть таке чинити з мирним населенням, то я б, мабуть, не повірила, хоча і розуміла, що це небезпечно.

Коли розпочалися вуличні бої, ми вирішили, що більша частина волонтерів мають бути евакуйовані. 16 березня я виїхала. Це була досить небезпечна подорож, нашу автівку обстріляли. У нас була поранена дитина. Кулі окупанта влучили їй в обличчя. Я досі пам'ятаю обличчя людини, яка стріляла і я не впевнена, що зможу його забути.

Русофобія має бути генетичним кодом українців

Я хочу ще раз попросити подивитися на фотографії з Бучі та зруйнованого Маріуполя. Це не Путін зв'язував людям руки та стріляв їм у потилицю. Це робили росіяни, які друкують собі футболки із принтом "Z". Це робили росіяни, які у забороненому у них інстаграмі шкодують, що не можуть купити європейські люксові туфлі. Це робили росіяни, які вдерлися до України, прийшли на її землі знищували мешканців, а тепер говорять про русофобію. Я думаю, що русофобія такого роду повинна стати генетичним кодом українців. Вони повинні її передавати з покоління в покоління. Тому що я не хочу, щоб через десятки років в Україні забули, що вчинив "братній" народ.

Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди