“В Чернігів ми так і не потрапили”. Журналіст 1+1 отримав осколкове поранення дорогою в місто

“В Чернігів ми так і не потрапили”. Журналіст 1+1 отримав осколкове поранення дорогою в місто

“В Чернігів ми так і не потрапили”. Журналіст 1+1 отримав осколкове поранення дорогою в місто
ФОТО: Дмитро Комаров

Знімальна група телеканалу 1+1 вчора, 25 березня, намагалася дістатися до Чернігова, щоб відзняти сюжет про життя людей без світла, води та тепла. Журналіст Андрій Цаплієнко отримав осколкове поранення в стегно під час обстрілу біля Анисова. До цього чоловік працював в гарячих точках в зоні ООС, в Іраку, Афганістані, Колумбії, Палестині, Ліберії, але своє перше поранення отримав в Україні. Андрій Цаплієнко розповів Суспільному, чому знімальній групі так і не вдалося потрапити у місто та як він отримав осколкове поранення.

Яку зйомку ви планували у Чернігові?

У нас в планах було потрапити до Чернігова, ми домовили з військово-цивільною адміністрацією і з міським головою про зйомку, мали показати глядачам 1+1 ситуацію всередині Чернігова, а вона на межі гуманітарної катастрофи. Це було наше редакційне завдання. Ми їхали визначеним гуманітарним коридором (ред. про офіційний «зелений» коридор з Чернігова військовій адміністрації з ворогом домовитися не вдалося, були спроби це зробити). В Анисові нас зупинили і сказали, що дозволу на наш перетин немає, треба зачекати, бо небезпечно і обстрілюють цей міст.

Як почався обстріл?

Ми вирішили чекати, військові приїхали і попросили поставити вбік машину. І буквально через 20 хвилин після цього почався обстріл системами залпового вогню “Смерч”, потім під'єдналися міномети, потім уже почав бити танк.

Я впав, накрив голову руками, я був у шоломі і бронежилеті, але уламок все ж таки пройшов через м'які тканини і я отримав наскрізне поранення в стегно, мені пощастило. Я одразу відчув сильний удар і навіть не побачив крові, ми пробігли крізь двори, шукали двері, намагалися знайти якесь місце чи укриття. Тут мені колега каже, в тебе штани в крові. Я подивився, і дійсно в крові, я відчував біль від удару.

Де вам вдалося знайти укриття?

Ми знайшли відкриту пивницю і спустилися туди. Приходи були поруч з нами, сусідній будинок з пивницею згорів, там ще були газові балони і нам пощастило, що ці балони не вибухнули. Ми чули, що вони почали стріляти зі смерчей, коли ми були у підвалі. Вони почали стріляти з артилерії 122 міліметри, потім міномет, і потім виїхав танк і почав стріляти.

Коли вдалося дістатися лікарні?

Було дуже коротке затишшя і під'їхала машина і мене завезли до шпиталю, а хлопці ще 20 хвилин переховувались від обстрілу. Водій наш взагалі діяв правильно, машину прошило осколком, він моментально зреагував після вибуху, вскочив в машину і відігнав її за село. Тому що він розумів, якщо ми залишимось без машини, це буде взагалі дуже складно, діяв по-геройськи.

Коли кажуть, що це найбільше вторгнення з часів Другої світової війни, так воно і є. Вони використовують весь свій арсенал, це навіть з 2014 роком не можна порівняти, навіть з початком війни, навіть з інтенсивними боями під час Дебальцевого. Вони застосовують весь арсенал, який у них є, і це жахливо, вони, мабуть, поставили собі задачу знищити українців, як націю.

Зважаючи на ситуацію, почуваюся нормально, я можу робити сюжети і можу знімати, через пару тижнів я сподіваюсь повернутися до роботи. Потрібно повторити спробу – все-таки потрапити у Чернігів. Це дуже важливо.

Читайте також:

«Кіds патруль» евакуював з Чернігова двох немовлят у важкому стані

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди