Олена Беляєва з Кривого Рогу разом з маленькою дитиною евакуювалася до Румунії. За фахом вона – редакторка, останнім часом працювала як майстриня масажних практик. Її чоловік Павло Волошин наразі служить у Збройних силах України. У мирному житті він – лідер криворізького рок-гурту «Ґенеза», який був переможцем міжнародного фестивалю «Червона рута» 2017 року.
Як жінка з дитиною влаштувалися в Румунії та як румуни сприймають українців – Олена розповіла Суспільному в рамках проєкту «Не вдома».
Олена Беляєва каже: вирішила залишити дім ще у перший день війни передусім з міркувань безпеки дитини: її сину рік і три місяці. Кілька днів подружжя з дитиною прожило в одних батьків, потім – в інших у Кривому Розі. Зрештою вирішили їхати.
«Виїхали ми 3-го березня на власній машині. Їхали 15 годин у перший день. Дісталися Вінницької області – там у нас живуть друзі. Дуже важко було їхати з малою дитиною. Його нудило, йому було дуже некомфортно сидіти в машині в крісельці. Потім ми дісталися Закарпаття, де прожили кілька днів», – розповідає Олена.
У Закарпатській області її чоловік пішов у військкомат, аби стати на облік, і його одразу ж взяли до війська.
«Він хотів. Але ми не думали, що це відбудеться так швидко. І він поїхав. Я лишилася сама – з малим, з собакою. Вили сирени. Я боялася через це, не знала, чого очікувати. І бігати в підвал серед ночі, будити дитину, вона лякається – це дуже важко. У мене не було роботи, не було якоїсь діяльності. І я вирішила, що їхати далі буде краще», – каже Олена.
Мама Олени відвела жінку з дитиною до Румунії, а сама повернулася. Їхали у невідомість, каже Олена: у цій країні не було жодного знайомого.
«Написала в одну з волонтерських груп, яка допомагає українцям у Румунії. Мені одразу відповіли, через декілька хвилин, що на мене чекають. Я шукала житло в невеликому містечку неподалік українського кордону і варіант знайшовся. Після перетину корону нам одразу дали все необхідне – сім-картки, їжу, воду, корм для собаки, речі для дитини», – зазначила Олена.
У Румунії, в містечку Бая-Маре, Олену з сином прихистила місцева родина.
«Ця родина стала моєю другою родиною. І хоча ми розмовляємо в основному англійською мовою – вони мені, як рідні. Їхні друзі, їхні колеги сусіди – приносять нам речі. Принесли все – холодильник, телевізор, килими… Мені дали маленький гостьовий будиночок. Вони нічого не отримують за це від держави, все забезпечують самі. Забезпечують їжею, возять гуляти. Я тут у безпеці», – розповіла жінка.
Олена каже: через маленьку дитину працювати за кордоном вона не зможе. Хоче трохи перечекати й поїхати далі, до Болгарії, де на неї чекає подруга.
«Сподіваюся, що за місяць все закінчиться. Я кожен день кажу, що не знаю, що буде далі, – так і живу в цьому стані», – додала вона.
Читайте також
- “Це схоже на довгу подорож”. Дніпрянка про те, як приймають українців у Швейцарії
- "Ми постійно отримуємо подарунки". Розповідь дніпрянки, яка з дітьми евакуювалася до Словаччини
- Війна змусила мене зняти корону віце-міс. Історія евакуйованої жительки Кривого Рогу
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
