Як на Хмельниччині люди з вадами слуху дізнаються про повітряну тривогу

Як на Хмельниччині люди з вадами слуху дізнаються про повітряну тривогу

Як на Хмельниччині люди з вадами слуху дізнаються про повітряну тривогу Фото: Суспільне Поділля

У Хмельницькій громаді зараз приблизно пів тисячі людей, які мають вади слуху або не чують зовсім. В області їх учетверо більше, розповідає директорка Хмельницького інклюзивно-ресурсного центру Ольга Рибак. Як майже дві тисячі жителів Хмельниччини дізнаються про повітряну тривогу, коли не чують ані сирен, ані сигналів телефонного додатку, з’ясовувало Суспільне.

Хмельничанка Ольга розповідає: має вади слуху, чує лиш частково, коли одягає слуховий апарат, та не носить його весь час. То ж коли в Хмельницькому почали лунати перші сирени, сповіщаючи про повітряну тривогу, жінка їх, каже, не почула. За її словами, у сховище так і не побігли б, якби не сестра, яка чує й живе поруч, не почала стукати в двері. Відтоді Ольга не виходить з дому без наплічника, в якому - документи, вода, печиво й іграшки для сина. Розповідає: "Перший раз я навіть документи не встигла зібрати, не розуміла, що відбувається. Потім уже, коли тривога перший раз закінчилася, ми вийшли, все підготували, все зрозуміли і носимо з собою. Але перший раз було дуже раптово. В мене тоді руки навіть трусилися".

У будинку Ольги немає укриття. Тому вона з півторарічним Марком за сигналом повітряної тривоги біжить у сховище за кількадесят метрів. Добігти встигають, каже, за 5 хвилин: "Перший раз ми не розуміли, куди, мене сестра провела туди, показала, де укриття. Встигаємо. Якщо він спить, то ми криємося в коридорі або ванній".

Додаток, який сповіщає про повітряну тривогу, людям, які погано чи зовсім не чують - не допомога, каже Ольга. То ж єдиний спосіб оповіщення - письмові повідомлення: "Це велика проблема. Хай би хтось перекладав, доєднували б у групи. Добре, що групи в нас є в інтернеті. Ми так обмінюємось інформацією".

Саме в чатах у соцмережах перекладачка жестової мови Оксана Фіновська оповіщає 130 підписників групи про повітряну тривогу. Розповідає: "Ми вирішили просто допомагати їм, як можемо. І якщо ми чуємо сигнал тривоги, ми почали писати їм, що тривога, виходьте, ховайтеся.

Директорка Хмельницького інклюзивно-ресурсного центру Ольга Рибак каже: "Вони користуються інтернетом, вони користуються різними джерелами. Ми намагаємось донести, які є офіційними, щоб не поширювались фейки. Щодо повітряної тривоги, то оці візуальні повідомлення – увага, тривога! Або увага, відбій повітряної тривоги! – це, звичайно, дуже такий, видимий, сигнал, і вони всі на це реагують".

За її словами, люди, які не чують, можуть входити в спілку українського товариства глухих або мають родичів без вад слуху. Хто не має смартфона, домовляються про оповіщення іншими шляхами: "Намагаються передавати дуже швидко. Домовляються, хто куди дзвонить, домовляються про зв'язок. Дзвонять, пишуть СМС-ки через інтернет".

Перекладачка жестової мови Оксана Фіновська додає: "Люди, в яких немає смартфонів, мають сусідів, чуючих людей, які знають: людина не чує, стукають в двері".

Що відомо

  • В Хмельницькій громаді людей із вадами слуху близько 500, в області -близько 2 тисяч.
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди