Актор і спортсмен: історія "сонячного" хлопця з Херсона

Актор і спортсмен: історія "сонячного" хлопця з Херсона

Актор і спортсмен: історія "сонячного" хлопця з Херсона Суспільне Херсон

21-е березня - Міжнародний день людини з синдромом Дауна. Цю дату обрано тому, що 21-й день третього місяця є символом 3-ьох копій 21-ої хромосоми. Кореспондентка Суспільного Аліна Олефір побувала в родині, де 33 роки тому народилася "сонячна" дитина.

Мати "сонячної" дитини Любов Хорунжак розказує, що її син – Олександр- народився на Пасху:

"Я сама за фахом медик, пропрацювала в обласному пологовому будинку 30 років. Коли я працювала, були в нас два випадки, коли дітки народилися з синдромом, у мене було якесь співчуття цим батькам. Хоча, коли я ще навчалася в медичному коледжі, я сама з Західної України, всі мої дівчата пороз’їжджалися по домах, а я пішла працювати до нашого дитячого будинку і, коли мені показали кімнату, де був манеж із дітками з синдромом Дауна, я зразу захотіла з ними працювати. І, коли він народився, чесно кажучи, я певно була вже готова, я прийняла його таким, який він є".

За 2,5 роки, розказує Любов Хорунжак, вона народила доньку. На той час Олександр міг сидіти, катати візочок, сам їв і був дуже кмітливий. Тоді, на початку 90-х, каже Любов Хорунжак, дітей із синдромом Дауна до дитячих садків не брали. Однак, родина вирішила спробувати, влаштувати Олександра до логопедичної групи одного з дошкільних закладів міста:

"Він пішов у 8 садок, там пробув до 7-ми років. Потім у нас в Херсоні відкрився, завдяки батькам, керівнику нашої організації, реабілітаційний центр, його Сашко відвідував до 14-ти років. Там він навчився шити на машинці, зашнуровувати, ну все".

Цього року Олександрові виповнюється 33 роки. Мама говорить, син – її помічник. Роботу по господарству виконують разом. Сашко – актор інклюзивного театру "Маска", який створили на базі обласної бібліотеки Гончара.

"Життя в нас насичене. Я може десь і жалкую, що я не почала все, що зараз в планах є, робити раніше. Після центру реабілітації ми створили організацію "Серце матері", цього року організації виповнюється 20 років, це також їхнє життя".

Сашко – призер міських, обласних та Всеукраїнських спортивних змагань. Він увійшов до збірної України за програмою Спеціальної олімпіади. Побував у різних країнах світу, розповідає його мама:

"Був в Америці, Кракові, Вроцлаві, Португалія, Лісабон, це був чемпіонат світу з футболу, де Україна посіла перше місце, так само і в Америці Україна стала першою. Росія, там теж Україна посіла перше місце з легкої атлетики. 2017-го року ми почали займатися новим видом спорту – це бочче. Я сама її спочатку вивчила, бо у нас в Херсоні є тренери, але вони займаються із людьми-опорниками. Я сама почала тренувати разом з тренером з Каховки і ми підготували наших чемпіонів. Із 9-ти країн світу наші херсонські хлопці, його друг Сашко і Максим завоювали перше місце. Зараз ми ходимо на карате, у грудні 2019-го наші четверо хлопців з адаптивного карате отримали оранжеві пояси. Ми ходимо в басейн. В університеті нам виділили для людей з обмеженими можливостями два дні, безкоштовно в нас година тренування із тренером".

Окрім того, Сашко – один з чотирьох учасників танцювального колективу "Крок вперед". А ще Олександр Хорунжак, розказує мама, офіційно єдиний в Україні "сонячний" паламар. Більше 10 років він працює у церкві.

"Зараз він знає молитов дуже багато. Священник, оскільки не багато дітей, які б допомагали священнику, сказав, давайте спробуємо. Свічку понести, відро, кропило, от так помаленьку ми почали його долучати і вже цього року в нас буде 12 років. Він береться за все. І, дійсно, може там є і моя заслуга, бо я його підштовхую. Він дуже хотів читати, йому дуже важко давалися ці букви, але в нього це получилося. Він почав читати у свої 25 років. Він допомагає в усьому. Батькові допомагає, кролики це для них все. Вони кожного вечора ходять за травою".

Аліна Олефір, В’ячеслав Ходус.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСпортСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди