Карантин на півночі Італії: розповідь львів'янки

Карантин на півночі Італії: розповідь львів'янки

Карантин на півночі Італії: розповідь львів'янки Суспільне Львів

Ольга Дзендзелюк родом із Львівщини. Дівчині 22 роки, впродовж 10-ти років вона живе у Італії (місто Брешія, Ломбардія). Зараз дівчина навчається в університеті у Мілані. Оля розповіла кореспондентам Суспільного, яка зараз ситуація у її місті та країні.

Моє місто – друге за кількістю заражених коронавірусом

Я живу в місті Брешія, це на півночі Італії. Моє місто друге за кількістю заражених коронавірусом в Італії. На даний момент ми на карантині. У кого є можливість – працюють дистанційно, дехто продовжує працювати в звичних для них умовах. Таким працівникам були надані маски і рукавиці. А їхні робочі місця дезінфікують.

Карантин на півночі Італії: розповідь львів'янки

Карантин на півночі Італії: розповідь львів'янки

У місті відкриті лише супермаркети та аптеки

Майже всі заклади призупинили свою діяльність, відкриті лише супермаркети і аптеки. Нам не рекомендують покидати свої оселі, винятком є лише похід за продуктами або на роботу. Особливо не рекомендують виходити на вулицю людям похилого віку. Також застерігають у супермаркетах уникати скупчення людей.

Щоб покинути місто потрібно мати відповідний документ

Щоб відправитися в інше місто або навіть регіон – потрібно мати поважну причину і документ, який це підтверджує. У іншому випадку – це карається законом, а саме штрафом і кримінальною відповідальністю.

Карантин на півночі Італії: розповідь львів'янки

Карантин на півночі Італії: розповідь львів'янки

Спочатку італійці несерйозно поставилися до попереджень

На початку люди не дуже відповідально поставилися до цієї проблеми. Багато виходило на вулицю, в парки, деякий час були відкриті кав’ярні і ресторани. Та з часом, коли кількість заражених зростала, заклади вирішили закрити. Також наприкінці лютого, як тільки стало відомо про перших заражених, почався ажіотаж, люди спустошували полиці з першими необхідними продуктами. Ця тимчасова паніка минула, тому що в магазини регулярно постачають товари.

Навчальні заклади закрилися практично одразу

Що стосується навчальних закладів, то вони закрилися зразу, як тільки стало відомо про перших заражених. Особливо на півночі Італії.

Я навчаюся в політехнічному університеті в Мілані на факультеті архітектури і вже другий тиждень, як ми перейшли на дистанційне навчання. Лекції в нас відбуваються онлайн. У відведений час ми підключаємося і заходимо у віртуальну авдиторію, де на нас чекає професор. Професор завантажує презентацію і лекція починається, все як наяву. Особливо зручною є функція запису лекції, тому що при підготовці до екзамену можна переглянути пройдені теми.

Карантин на півночі Італії: розповідь львів'янки

Карантин на півночі Італії: розповідь львів'янки

Перехід на дистанційне навчання має плюси і мінуси

Великою проблемою є неможливість відвідати бібліотеку, щоб отримати додатковий матеріал, тому нам доводиться обмежуватися інформацією в інтернеті. Моєму факультету – це завдало значних проблем, адже ми майже завжди працюємо в групах і маємо необхідність бачитися для більш ефективної роботи. Та незважаючи на це, в такій системі є багато плюсів. Ми можемо підключитися до лекції і підтримувати дискусії з дивану у вітальні!

Багато людей ще піддається паніці

Італійці реагуюють по-різному на карантин: дехто засмучений,тому що не може вийти на вулицю або кудись відправитись. Дехто проводить концерти на балконі, дехто вирішив діяти і подався у волонтери, щоб допомагати медичному персоналу. Багато людей ще піддається паніці. Були випадки, коли люди здавали своїх домашніх тварин, щоб не заразитися від них вірусом, хоч і його наявність не була підтверджена. Є і такі, які не зважають на карантин, виходять на вулицю без причини та без масок. Звичайно, таких людей мало, адже поліція патрулює дороги і затримує порушників.

Кожного дня нас інформують про зміни, хоч і невідомо, коли карантин закінчиться.

Кожного дня нас інформують про зміни, хоч і невідомо, коли карантин закінчиться. Це перший карантин в моєму житті і я сподіваюся, що останній. Буває, хочеться вийти і пройтися, адже в нас зараз чудова погода. Востаннє я була на вулиці, можливо, два або, навіть, три тижні тому. Та дивлячись, як кожного дня збільшується кількість інфікованих та загиблих, бажання кудись виходити зникає. Можливо, якби карантин ввели раніше, то не було б стільки жертв. Можливо, якби всі ізолювалися скоріше, ми б вже всі разом раділи позитивним новинам про поборений вірус…

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди