20 лютого в Миколаєві відбулись патріотичне віче та хода до Дня пам'яті Героїв Небесної Сотні.
За подією спостерігала кореспондентка Суспільного Валентина Гурова.
На місці, де вісім років тому 92 дні тривав Миколаївський Майдан, за підрахунками поліції діалогу, зібрались понад дві сотні людей: представники різних громадських організацій, об’єднань, учасники Майдану, ветерани російсько-української війни, волонтери та всі охочі.
За словами організатора Юрія Діденка, збиратися на цьому місці — традиція.
"Ми бачимо як все голосніше і голосніше брязкає на кордоні з Україною. Усе більше і більше провокацій з боку імперської Росії, з боку кремля. Тому, я думаю, що наше зібрання сьогодні повинно показати єдність навколо ідеалів України і єдність у бажанні захистити Україну", — розповів Юрій Діденко.
За словами співорганізатора заходу Олександра Глущенка, цей день для нас — символічне свято, яке несе в собі багато чого. А в першу чергу, це формування нації, початок боротьби за свою незалежність.
"Це дійсно показує, що наша нація готова боротись, що наша нація ніколи не буде під впливом когось. Вона буде завжди вільна і незалежна", — розказав Олександр Глущенко.
Присутні сформували колону та традиційно рушили ходою пам'яті від вулиці Соборної, проспектом Центральним до вулиці Садової і пам’ятника Небесній Сотні.
Серед присутніх Тамара Кемська — мати Сергія Кемського, який загинув під час обстрілу на вулиці Інститутській у Києві, в цей день вісім років тому. Жінка говорить, що Майдан триватиме до повної перемоги України.
"Я почала йому телефонувати зранку: телефоную, телефон не відповідає, дуже довго, вже 10, 11. А потім десь уже за 11-ту зайнято телефон, набираю, ніби вже все там закінчилась така активна стрільба, на Майдані, думаю, ну Слава Богу, раз телефон зайнятий, значить живий, а то вже просто лікар телефонував. Всі там у телефоні номери, друзям, уже знала сестра, знав мій чоловік, всі знали", — розповіла Тамара Кемська.
Молебень відслужили священники різних конфесій. Загиблих під час Революції Гідності вшанували хвилиною мовчання.
За словами учасниці ходи Катерини Стоколяс, взяти участь у ході — найменше, що я можу зробити в пам’ять про тих людей, які віддали свої життя за нашу незалежність, за нашу свободу, за нашу гідність.
"І я завжди казала і буду казати, що де б я не була, в ці дні я буду виходити на майдани і буду згадувати цих людей", — сказала Катерина Стоколяс.
