Про креативні індустрії та їхній розвиток на Сході країни, про внесок креативних індустрій у деіндустріалізацію і перетворення індустріальних регіонів, про український та німецький досвід у цій сфері Українське радіо розпитало менеджерку креативної економіки, дослідницю креативних індустрій та учасницю освітньої програми від фонду Ізоляція у Соледарі Марту Кобринович.
Що таке креативні індустрії
Визначень креативних індустрій дуже багато. Вони різняться залежно від країни, пояснила Марта Кобринович.
“Якщо говорити про Україну, то 2017 року з’явилась нова редакція Закону України про культуру, де зазначено, що креативні індустрії — це ті види економічної діяльності, метою яких є створення доданої вартості та робочих місць завдяки культурному та креативному вираженню”, — сказала Кобринович.
Іншими словами, креативні індустрії ― види економічної діяльності, де основним ресурсом, що приносить додану вартість, є людська креативність, уміння нестандартно підходити до вирішення завдань, додала дослідниця креативних індустрій.
За її словами, до переліку креативних індустрій в Україні постановою Кабміну 2019 року було внесено 12 галузей.
“Про них можна дискутувати, приміром, в українській класифікації сфера IT також визначена як креативна індустрія. У світі є країни, які вважають, що кулінарія також є креативною індустрією, зокрема, це Італія. У них є окрема креативна індустрія, яка називається "Їжа та вино", — сказала Кобринович.
Про знецінення інтелектуальної праці та його подолання
"Ми довго існували в країні, де виробництво матеріальних продуктів було основним видом діяльності, а інтелектуальна праця не так цінилася, навіть була знецінена. Зараз ми починаємо усвідомлювати, що культура ― не лише дотаційна галузь, вона також може продукувати сенси, а ці сенси та культурні продукти можна використовувати, переосмислювати і комерціалізовувати”, — розповіла учасниця освітньої програми від фонду Ізоляція.
Те, що інтелектуальна праця і наші креативні ідеї — це також ресурс, за її словами, таке розуміння в Україні зростатиме.
“Звісно, для цього мають бути кращі умови. Наприклад, вже на часі зміна законодавчої рамки для культурної сфери, у нас є великі проблеми з правами інтелектуальної власності, зокрема в музичній індустрії, коли юридичні особи дозволяють собі не виплачувати виконавцеві роялті”, — розповіла Кобринович.
Як повернути питому креативність в індустріальні регіони
"Це питання ментальності та самосприйняття. Такі зміни потребують багато часу. Задля цього ми і проводимо свою навчальну програму, аби зрозуміти, що ми є не лише промисловим містом. Ми можемо досліджувати нашу промислову спадщину і переосмилювати її”, — сказала дослідниця креативних індустрій.
За її словами, є такий концепт, що називається "Індустріальна спадщина", він входить навіть до списку Юнеско. Промислові об’єкти, які вже втратили своє первинне значення, переосмислюються і стають матеріальною культурною спадщиною на зразок того, як ми говоримо про історичний центр Львова, розповіла Кобринович.
“Місто Соледар на європейській мапі є об’єктом індустріальної спадщини, це цікавий актив, з ним треба працювати, але це вимагає дуже комплексного підходу", — пояснила учасниця освітньої програми від фонду Ізоляція.
Про німецький досвід
"Німецький досвід є дуже показовим. У другій половині ХХ століття Німеччина стикнулася з питанням: а що робити з нерентабельними шахтами? Відповіддю стало переосмислення шахт як індустріальної спадщини, а одним із інструментів переосмислення стали культурні та креативні індустрії. Саме промисловий дизайн, проєктування матеріальних об’єктів різної величини, спираючись на потужну інженерну експертизу цих регіонів західної Німеччини", — розповіла Марта Кобринович.
Чи реально німецький досвід екстраполювати на промислові регіони України
"Україна і Німеччина ― дві економічні реальності. Щоб перетворити Рурський регіон, німецький уряд інвестував понад чотири з половиною мільярди євро. Для українського уряду така сума є непідйомною, причому в Німеччині не було безпекових викликів, які є зараз в Україні”, — пояснила учасниця освітньої програми від фонду Ізоляція.
За її словами, креативні індустрії є одним із способів переосмислення, і вони можуть спрацювати не скрізь. Треба думати, де саме їх застосувати доцільно, і чи готові місцеві мешканці для себе їх прийняти.
“Тут важливо не спускати розпоряджень згори, а ухвалювати спільні рішення. У Німеччині так і відбувалося. Перетворення Руру на центр креативних індустрій та зеленої економіки ― це було консенсусним рішенням”, — сказала Кобринович.
Якщо говорити про Донбас, сказала вона, то треба дивитися, які саме види економічної діяльності будуть ефективні та в якому форматі. За її словами, перевага креативних індустрій в тому, що вони не прив’язані до матеріальних ресурсів, можна працювати на глобальні ринки без прив’язки до певної локації.
“Чи вистачить ринку для всіх ― звісно, ні. Не треба це розглядати як панацею. Але цілком реалістично задіювати до креативних індустрій усіх охочих навчатися або вже працювати, а ще є другий аспект ― щоб додану вартість креативних індустрій застосовувати в інших сферах”, — пояснила Кобринович.
Наприклад, якщо людина — тесля, то вона може дещо урізноманітнити дизайн своїх виробів. Це зробить продукт більш конкурентним, але при цьому вона не будете вважатися класичним представником креативних індустрій.
“Треба розуміти, що працювати можна і на українському, і на іноземному ринку. В Україні ще не до кінця усвідомлений запит на певні продукти креативних індустрій. Порівняйте ринок продуктів в інстаграмі сьогодні і 5 років тому. Потрібна комунікація у різний спосіб, історії успіху, які надихають, освітні програми, ознайомчі візити у міста, що мають схожі досвіди. Ці досвіди можна надивлятися, запозичувати, адаптувати", — пояснила менеджерка креативної економіки.
Про внутрішній платоспроможний попит
"Чи готові люди купувати українські продукти ― звісно, так. Після 2014 року рівень патріотизму піднявся, люди готові купувати якісний продукт і готові платити за якість. Гадаю, що не всі, але точно є люди, які готові доплачувати за креативну складову", — сказала Марта Кобринович.
Хто слухач воркшопів і майстеркласів
"Молоді люди від 15 до 30 років ― це аудиторія, з якою ми працюємо. Воркшопи є здебільшого профорієнтаційними, і це той вік, коли люди думають про те, де хочуть розвиватися, в якій сфері, який фах обрати, можливо, перекваліфікуватися”, — пояснила учасниця освітньої програми від фонду Ізоляція.
Адже, за її словами, є багато людей, які закінчили університет, а потім думають: а чим же ми хочемо займатися.
Що відомо
- У Соледарі представили творчі роботи митців з проєкту Заземлення.
- Молодь із Соледару виборола перше місце у Всеукраїнському конкурсі.
- У Соледарі встановили лавку, виготовлену із переробленого пластику.
Читайте також: "Нове осмислення Донбасу". На Донеччині знімають тизер до фільму
Підписуйтесь на розсилку Суспільного – головні новини та тексти тижня в одному листі.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
