Тиждень носили вечерю з "конями" і "баринями". Як святкували Різдво у Новій Празі на Кіровоградщині

Тиждень носили вечерю з "конями" і "баринями". Як святкували Різдво у Новій Празі на Кіровоградщині

Тиждень носили вечерю з "конями" і "баринями". Як святкували Різдво у Новій Празі на Кіровоградщині Facebook Elena Mityurina

У Новій Празі Олександрійського району Кіровоградської області хрещеникам на Різдво дарували пряники у вигляді коників і лялечок. У навколишніх селах такої традиції немає, розповіла Суспільному керівниця будинку культури №1 Нової Праги Світлана Піскова. Цей обряд дещо призабули за останні років 30, але якщо традиції зберігати – вони житимуть: так вирішили працівники будинку культури і зібрались, щоб розписати пряники, які тут звуть "коні" і "барині".

Розмальовувала пряники разом із дітьми та працівниками будинку культури Антоніна Яківна Кривко вона показувала, як це робили у минулому столітті. Традиційно новопражани, згадуючи ці пряники, роблять наголос на останній склад: "конІ" і "баринІ". Їх не годилось зразу з'їдати. Пряники від усіх хрещених приносили додому, виставляли на чільне місце, "щоб воно покрасувалось" і можна було їх їсти десь після 14 січня.

Тиждень носили вечерю з "конями" і "баринями". Як святкували Різдво у Новій Празі на КіровоградщиніFacebook Elena Mityurina

Розмальовувала пряники разом із дітьми та працівниками будинку культури Антоніна Яківна Кривко (посередині)

Світлана Піскова розповіла, що знайшли літературну згадку про цю традицію, датовану 1916 роком. "У своїх етнографічних матеріалах Іван Бессараба, який збирав їх в Новій Празі й видав у Петербурзі, говорить про те, що на Святий вечір в Різдво хрещені батьки обдаровують своїх похресників "пряниками в виде коней с красными хвостами" (сторінка 341)".

Заготовки спекла працівниця будинку культури Олена Мітюріна. "Дуже багато новопражан пам’ятають це печиво, – розповіла вона. – Його навіть продавали на базарах. Готували з різного тіста: хтось на дріжджах, хтось з пряничного тіста – з медом, з маслом. У дитинстві – старші люди розповідають, що було тверде пісне солодке тісто. Клопотенко Кулінар Євген Клопотенко, що спеціалізується на українській кухніпише, що автентичні українські пряники готують з борошна, води, цукру і трішки розпушувача – це той смак, який пам’ятають наші новопражські бабусі. На майстерклас пекла саме з такого тіста".

Тиждень носили вечерю з "конями" і "баринями". Як святкували Різдво у Новій Празі на КіровоградщиніFacebook Elena Mityurina

На майстеркласі з прикрашання різдвяного печива

Антоніна Яківна пекла коні й барині з хлібного тіста, тільки місила його туго, "щоб не було, як мочалка", й додавала до тіста більше цукру. Прикрашала різнокольоровим папером й розмальовувала помадкою, яку робила з крохмалю та води, вона не була солодкою, розмальовувала паличками. Бувало так, що якийсь фрагмент відламувався в процесі приготування, а все печиво було розраховане на кількість хрещеників, й резервного, вільного не було, тоді загострювали сірника, й скріплювали відламані фрагменти, а тріщину замальовували помадкою.

Перед тим як садити пряники в духовку чи піч – "тісто ж біле, воно ніколи не зарум’яниться", каже Олена Мітюріна, терли моркву, буряк на тертушку, віджимали сік і покривали. Тоді їх діставали вже рум’яними.

Антоніна Кривко свої форми для пряників подарувала будинку культури. Вони в неї з'явились у 70-ті роки (Антоніна Яківна 1951 року народження). У них на двох з чоловіком Михайлом Івановичем було 15 похресників. На свята купили вони конів і баринів, принесли додому, чоловік взяв папір, перемалював й по утвореному контуру із металевої стрічки, якою оббивали дерев'яні ящики, зробив для жінки форми.

Тиждень носили вечерю з "конями" і "баринями". Як святкували Різдво у Новій Празі на КіровоградщиніFacebook Elena Mityurina

Форми для печива від Антоніни Кривко

Розповіла Антоніна Яківна, з чим ходили до хрещених батьків й чим обдаровували похресників. Хрещеники несли обов'язково книш, пиріжки, яблука. Хрещені батьки давали коника хлопчикам, бариню дівчаткам, пиріжки, цукерки, горіхи, яблука й "обов'язково щось з одежі: хусточку, платтячко, хлопцям сорочечку".

Антоніна Яківна пам'ятає, що носили кутю в горняткові. "Мати брала полотняну хустку й замотувала в нього горщик з кутьою. Було йдеш через сніг, впадеш, горщик розбився, кутя розтіклась..!", – розповідає з посмішкою жінка.

Кутю Антоніна Яківна готувала з рису, родзинок, маку, сушених груш. Все дрібнилось, парилось і заливалось солодким узваром. Це була перша страва на Святий Вечір.

Хата прибиралась особливо. "В "глухий" кут ( найдальший від дверей) клали сніп сіна, поверх снопа ставили велику банку із узваром, поруч, на табуреточці ставили кутю, й цей вугол так був обряжений до старого Нового року".

Вечерю носили цілий тиждень. Збирались на святвечір у одних кумів, й тоді аж до старого Нового року ходили тією ж компанією до усіх кумів по черзі.

Читайте також

Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері та Телеграм
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди