В минулому майор міліції Оксана Оліщук власноруч готує подарунки своїм рідним і друзям. Сама майстриня розповідає: робить свої сувеніри з усього, що звичайні люди викидають на смітники. За процесом створення іграшок хендмейд спостерігало Суспільне.
Хмельничанка Оксана Оліщук створює своїми руками ялинкові прикраси та шкатулки й коробки для подарунків. Каже, працює в різних техніках та має улюблені. Це - декупаж і оздоблення яєчною шкаралупою. Про один з виробів - подарункову коробку - розповідає: "Ця коробочка робиться довго, тому що шкаралупу треба спочатку раз накласти, вона висихає, потім перевертаєш. Коли люди або купують, або я їм дарую, люди просто в захваті. Кожна людина перетворюється на дитину, я бачу її очі і розумію, що переді мною просто дитина, яка просто в захваті, немає слів і тільки так: "Це ти сама зробила?"
Яєчних шкаралуп, розповідає Оксана, треба багато, тому просить знайомих не викидати шкаралупу, а приносити їй: "Так, мені збирають всі друзі! Друзі збирають, б’ють яйця, складають в морозильну камеру. Потім заморожене це все мені приносять, я його розморожую, мию, бо це ж треба його почистити".
За її словами, друзі приносять їй не тільки яєчні шкаралупи, а й використані чайні пакетики. З них Оксана створює іграшки з мармуровим забарвленням. Цю техніку, каже, опанувала цього року: "Я збираю чайні пакетики використані, я їх висушую, розгладжую, вирізаю. Потім обпалюю кожен пакетик, щоб по краєчку було схоже на мармур. Потім це все приклеюється на основу і покривається лаком. На роботі в мене всі збирають пакетики, кажуть: це для Оксани, для мармуру".
У році, що минає, Оксана почала створювати подарункові чобітки. Для форми, розповідає, бере половинки пінопластових кульок та коробки від кремів і масок: "Це баночка, вона відкривається, і сюди можна покласти подарунок. І ти даруєш чобіток. І я вам скажу, люди більше радіють упаковці, ніж тому, що знаходиться всередині. В кожну часточку я вкладала свою душу, своє серце, свою любов, свої побажання до нового року, тому що знала, що всі кульки підуть добрим людям".
Про себе Оксана розказує: вона - колишня міліціонерка, майор, в неї четверо дітей, тож творчістю в молодості займатися не мала часу. "Тільки тоді, коли я вийшла на пенсію, тільки тоді в мене з’явилося таке бажання. Діти виросли, з’явилося більше часу. Тому що часу не було. Коли я була на службі, ранок починався: один в академію, Маша в педакадемію, Сашу в садок, потім сама вже збираюсь", - пригадує майстриня.
Середній син Олександр Бобров, який вчиться на військового лікаря в столиці, каже: в його виші влаштовували благодійний ярмарок для дитячої лікарні та дитячого будинку, і він продавав мамині іграшки. Додає: "Були іграшки з тканини і пінопластових кульок, їх дуже добре брали, ось такі забирали іграшки, також дуже сподобалися, за 200 гривень пішла. Десь біля тисячі наторгували".
Хлопець каже: доки не вступив до вишу, маминого захоплення рукоділлям не поділяв. Та потім зрозумів: для неї це - моральне розвантаження. "Я їй не раз казав, щоб звертала це все, бо коли я вдома жив, то був безлад. Але коли я поїхав, то зрозумів, що нехай мама так живе, їй так добре", - каже Олександр.
Свої іграшки й подарункові шкатулки Оксана, каже, більше дарує, але вимушена й продавати, щоби окупити матеріали - камінчики, блискітки, стрічки: "Ой, останній раз я лишила дві тисячі. Тому що я ще нове таке собі задумала - навчитися брошки робити".
На наступний рік Оксана планує опанувати техніку виготовлення ватної іграшки.
Читайте також
- 9 тисяч гривень зібрали волонтери для безпритульних тварин у Хмельницькому
