Світова прем'єра повнометражного документального фільму про київського архітектора Флоріана Юр'єва відбудеться на 51 Міжнародному кінофестивалі в Роттердамі. Суспільне Культура поговорило з режисером фільму Олексієм Радинським про спілкування з Юр'євим, боротьбу митця за збереження власної творчості та фільмування цього процесу.
Головний герой фільму — київський архітектор, художник, музикант, поет і теоретик Флоріан Юр’єв. Він відомий як автор герба Києва у вигляді гілки каштана, а також архітектурного проєкту київської "Літаючої тарілки" на Либідській площі.
Сюжет будується саме навколо неї. Разом з авторами глядач відстежує протистояння між архітектором Флоріаном Юр'євим та посадовцями й забудовниками, що планували перетворити будівлю на вхідну групу торговельного центру Ocean Mall. Після подій, про які йдеться в фільмі, у жовтні 2020 року будівля "Літаючої тарілки" отримала статус пам’ятки архітектури та монументального мистецтва.
У фільмі "Нескінченність за Флоріаном" ідеться також про інші напрямки творчості митця: наприклад, про його теорію "музики кольору" та синтезу мистецтв. У фільмі використано фрагменти експериментальних кіноробіт Флоріана Юр’єва, що були створені в 1970-их роках і вважалися втраченими.
Режисер фільму Олексій Радинський розказав Суспільному, що до недавнього часу митець і його спадщина перебували у забутті, а також про те, чи допомогли зйомки зберегти модерністську будівлю.
Здолати забуття
Окрім деяких людей, які цікавилися сучасним авангардом, мало хто знав про його існування. Але наприкінці життя Флоріана Юр’єва через такі сумні обставини, як спроба захопити будівлю "Літаючої тарілки" для будівництва торговельного центру, про автора цієї будівлі згадали. Почалася громадська кампанія проти знищення будівлі й будівництва торговельного центру.
Кампанія Save Kyiv Modernism, ініціаторорами якої були ми з архітектором Олексієм Биковим та іншими, набула розголосу. Ми почали тоді тісно співпрацювати з Флоріаном Іллічєм Юр'євим, і, на наш подив, він дуже ефективно підключився у справу протидії цій корумпованій оборудці. З цього і почалася, власне, історія фільму.
Знімання проти будівництва
Присутність нашої знімальної групи з нашими камерами під час всього процесу перемовин, боротьби автора будівлі проти її знищення, нам здалося, була досить важливою для цього процесу.
Власне кажучи, ми почали знімати цей фільм, ще не знаючи, що ми знімаємо фільм. Ми займалися більше документацією громадянської активності цього митця і людей, які виступають на його підтримку.
Але поступово це переросло у щось більше. Ця історія тривала кілька років, і Флоріан Ілліч вирішив зробити власний проєкт авторської реновації цієї будівлі. Тобто проєкт, який був би альтернативою для сценарію її знищення.
Більше того, Вагіф Алієв, власник компанії-забудовника, яка будувала цей торговельний центр, під тиском громадськості й внаслідок розголосу в медіа був змушений особисто пообіцяти Флоріану Іллічу, що цей його авторський проєкт буде втілено. Що не буде поглинання або знищення "Літаючої тарілки". Це, звичайно, виявилося брехливою обіцянкою, як ми і думали, але, втім, цей проєкт Флоріан Ілліч розробив. Наразі це єдиний наявний проєкт реновації будівлі, адже компанія-забудовник, що досі орендує "Літаючу тарілку", досі відмовляється оприлюднити свої плани щодо неї.
Фільми, які вважалися втраченими
Ми документували не лише авторську розробку цього проєкту, але також інші численні сторони творчості Флоріана Ілліча, який, окрім архітектури, працював у дуже багатьох інших художніх дисциплінах, включаючи навіть експериментальне кіно. Нам вдалося віднайти й оцифрувати його експериментальні фільми, які він робив 50 років тому чи навіть більше. Вони вважалися втраченими, і ці матеріали ми з його дозволу й під його наглядом частково використали в створенні фільму.
Тобто фільм про дві речі: про митця як такого, його історію, що охоплює багато десятиліть творчості, і також про нашу сучасність і про його твори, його архітектуру в нашій сучасності, про те, яким чином вони використовуються або могли би використовуватися зараз.
Що відомо
- Українська прем’єра фільму “"Нескінченність за Флоріаном" планується на 2022 рік.
- Фільм створено за підтримки Українського культурного фонду і Current Time TV. Цей проект є продовженням короткометражного фільму Олексія Радинського "Колір фасаду: синій" (2019), що здобув низку призів на міжнародних кінофестивалях (в тому числі МКФ "Молодість" та Київського міжнародного кінофестивалю короткометражних фільмів).
- 51 Міжнародний кінофестиваль в Роттердамі відбудеться з 26 січня по 6 лютого 2022 року. Фестиваль присвячений незалежному та експериментальному кіно, а також медіа-мистецтву.
- Олексій Радинський — режисер-документаліст, автор фільмів "Колообіг", "Колір фасаду: синій", "Зсув" та інших, що були показані на міжнародних кінофестивалях в Оберхаузені, Docudays, DOK Leipzig, МКФ "Молодість", Одеському МКФ тощо.
- Флоріан Ілліч Юр'єв народився 1929 року в Сибіру. З початку 1950-х років мешкав у Києві. Працював головним архітектором інституту Київпроект. Наприкінці 1970-х років облишив архітектурний фах і зайнявся створенням інноваційних музичних інструментів. Флоріан Юр’єв помер після тривалої хвороби 11 вересня 2021 року.
Читайте також
Чапкіс, Барбара, Ройтбурд: кого ми втратили у 2021
Чому в українському кіно немає різдвяного хіта. Огляд мюзиклів і трагікомедій про Новий рік і Різдво
SHUM у чартах, "Скіфське золото" в Україні: згадуємо 10 культурних перемог 2021 року
