У п’ятницю проводив фізкультуру, а в суботу – торгував у Польщі. Історія тернопільського підприємця

У п’ятницю проводив фізкультуру, а в суботу – торгував у Польщі. Історія тернопільського підприємця

У п’ятницю проводив фізкультуру, а в суботу – торгував у Польщі. Історія тернопільського підприємця
Тарас Демкура

Тернополянин Тарас Демкура – підприємець, керівник регіонального представництва Міжнародної Торгової Палати в Тернопільській області. Він розповів Суспільному про своє життя і те, як формувати підприємницькі якості та використовувати їх на практиці.

За словами Тараса Демкури, він розпочинав свою діяльність з учителя фізкультури. Бажання стати ним виникло ще в шкільні роки.

"Я навчася у Гусятинській школі, займався біатлоном, долучався до туристичних походів. Вступив до Тернопільського педагогічного інституту на факультет фізичного виховання. Тоді моїм другим, після батьків, наставником і дороговказом у житті був декан Богдан Михайлович. Студентам він дав чіткі настанови на майбутнє, казав: "Ви маєте вчити всі предмети тому, що батьки вам довірять не тільки своїх дітей, а й їхнє здоров’я". І ті знання з анатомії та фізіології, які я тоді здобув – сьогодні знадобилися мені в підприємницькій діяльності. Здобувши фах, я влаштувався на роботу в Тернопільську школу №4 учителем фізкультури. Діти навіть вибрали мене класним керівником. Щосуботи і щонеділі ми влаштовували туристичні походи, займалися спелеоорієнтуванням. Я викладав баскетбол, мої учні брали участь у міських змаганнях. Тих 7 років я жив роботою, любив її, і досі високо оцінюю роботу вчителів. Вважаю, що їхня праця недооцінена матеріально і, попри це, педагоги віддаються своїй роботі на всі 100%".

"Копайте джерело тоді, коли вам ще не хочеться пити".

Працюючи у школі, Тарас Демкура шукав можливість додатково заробляти.

"У 1988 році дозволили створювати кооперативи. Тоді ми, вчителі, створили кооператив "Здоров’я" і проводили заняття в дитсадках під час прогулянок на вулиці. Ми формували у дітей рухову активність. Це були перші кроки підприємництва. Батьки вихованців дитсадків оплачували нам по карбованцю. І тоді, як у школі ми отримували зарплату – 100 карбованців, – за межами школи заробляли ще 300. Це була перша зміна парадигми мислення – від учителя фізкультури до підприємця. Треба було заробляти, не хотілося виїжджати за кордон".

Підприємець розповідає, що суттєвим поштовхом до змін у професійній діяльності стали фінансові труднощі, які він відчув уже, маючи сім’ю.

Фото з весілля Тараса та Ірини Демкур
Фото з весілля Тараса та Ірини Демкур. Тарас Демкура

"Зміни приходять до того, хто йде до своєї мрії".

"Ми з дружиною Іриною познайомилися, працюючи у школі. Вона була вчителькою. Ми жили у малосімейці, площею 6 квадратних метрів. Коли народилася дитина – жити там стало ще тісніше. За гроші, які нам подарували на весілля, ми поїхали до Італії. Тоді з Тернополя їхала перша група – це були лідери думок, банкіри. Нас у тій групі було лише двоє вчителів. Ми їхали туди без грошей, бо всі заощадження витратили на організацію поїздки. Побували у Римі, Ватикані, Сан-Марино. І коли приїхали у Венецію – зрозуміли, що не можемо дозволити собі жодних розваг. Я не міг замовити каву в ресторані, бо вона коштувала 15 євро. Не міг купити дружині сувенір – маску, яка їй сподобалася, бо ця маска коштувала 150 євро. А коли ми пішли до венеційських каналів, щоб поплавати на гондолах, – знову відмовилися від цієї ідеї, бо подорож на гондолах коштувала 150 євро. І коли я побачив сльози на очах у дружини, то зрозумів, що не можу забезпечити свою сім’ю. Це було першим дзвіночком, який наштовхнув на думку, що повернувшись додому, я мушу ще чимось зайнятися".

Подружжя Демкур під час подорожі в Італії
Подружжя Демкур під час подорожі в Італії. Тарас Демкура

Тарас Демкура каже, що з власного досвіду зрозумів: зміни приходять до того, хто йде до своєї мрії, або до того, хто відчув, що таке скрутне матеріальне становище. Якраз друге й змусило його рухатися вперед.

Тарас та Ірина Демкури за кордоном
Тарас та Ірина Демкури за кордоном. Подружжя Демкур під час подорожі в Італії

"Мої учні носили якісні, недешеві костюми, адже у багатьох дітей були заможні батьки. А я – вчитель фізкультури приходив на уроки у старих кросівках і в костюмі з витисненими колінами. Я не мав змоги купити собі новий спортивний костюм. Звичайно, мене як чоловіка і педагога, це пригнічувало. Тоді нам з дружиною грошей вистачало лише на оплату житла. Розуміючи, в якому ми становищі, крім роботи у школі і в кооперативі "Здоров’я", потрібен був ще якийсь заробіток. Ми з Іриною почали їздити за кордон і торгувати. Продавали постільну білизну. На той час ми добре цим заробляли".

"Педагогами залишаються на все життя, я просто змінив вид діяльності".

Підприємець розповідає, що з дружиною білье 30-ти років займається бізнесом і за цей час вони пережили щонайменше 4 кризи.

"Коли ми продавали товари за кордоном – у Польщі, Югославії, Туреччині, було не просто. Адже я працював вчителем і, наприклад, у п’ятницю ще проводив уроки, а в суботу їхав до Польщі торгувати. Були думки про те, що буде, якщо на ринку в Перемишлі я зустріну батьків своїх учнів і вони побачать, що я торгую? Я ж був пан-вчитель і гордився цим, я дуже любив свою професію. Нелегко було змінити мислення. Але я продовжував торгувати, бо за одну поїздку до Польщі заробляв трирічну зарплату вчителя".

Тарас Демкура каже, що теорія маленьких кроків дає можливість покращити матеріальний стан. Також він рекомендує паралельно з тією діяльністю, якою людина уже займається – пробувати себе у новій справі. Про це він розповів у подкасті Суспільного "Друге дихання".

"Педагогами залишаються на все життя, я просто змінив вид діяльності. Я створив курс молодіжного підприємництва і запросив бізнесменів до спілкування з молоддю. Щотижня до студентів приходили готельєри, ресторатори, маркетологи, власники ІТ-компаній і ділилися з ним своїм підприємницьким досвідом. Студенти писали стартапи і захищали свої роботи. Ми давали їм премії на ці стартапи, деяким студентам інвестували кошти. Також запрошували студентів на підприємства, щоб там вони черпали досвід. Вирішили викладати курс молодіжного підприємництва у школах – у старших класах".

Тарас Демкура передає власний досвід студентам
Тарас Демкура передає власний досвід студентам. Тарас Демкура

"Вчіться, максимально черпайте знання".

Тарас та Ірина Демкури мають сина Івана.

"Навчаючись у 9-му класі, Іван уже просився на роботу. Коли ми почали будувати торговий центр – він попросив найняти його підсобним працівником. Ціле літо він працював і привів на роботу ще 15 однокласників. Син виріс в середовищі бізнесменів, читав багато книжок про підприємництво, був з нами на семінарах. Він сформував правильне підприємницьке мислення. Я радий, що він виріс, споглядаючи приклад своїх батьків".

Тарас та Ірина синові з дитинства прищеплювали інтерес до підприємництва
Тарас та Ірина синові з дитинства прищеплювали інтерес до підприємництва. Тарас Демкура

Тарас Демкура каже, що кожну хвилину використовує для саморозвитку. Навіть коли він їде за кермом, то слухає тренінги.

"Усім, хто прагне розвиватися – раджу не залишатися наодинці із собою. Потрібно бути серед людей, спілкуватися, слухати історії успішних людей, які надихають. Зараз розумію, що в студентські роки багато втратив, бо тоді студенти здебільшого вчилися для батьків, для викладачів і для "заліковки", але не для себе. Тому тепер хочу сказати студентам: вчіться, максимально черпайте знання від викладачів, запитуйте їх самі, адже ці знання можуть згодитися у майбутньому".

Тарас Демкура на зустрічі зі студентами
Тарас Демкура на зустрічі зі студентами. Тарас Демкура

Разом з дружиною Тарас Демкура популяризує українську історію, культуру і традиції.

"Ми створили етногалерею, яку відвідують школярі, студенти, іноземці. Вони роблять фотосесії у вишиванках, співають українські пісні".

В етногалереї – вишиванки з приватної колекції родини Демкур
В етногалереї: вишиванки з приватної колекції родини Демкур. Тарас Демкура

Одне з його хобі – колекціонування ретроавтомобілів.

"Я давно відмовився від матеріальних цілей, бо тих грошей, які ми уже заробили – нам вистачить до кінця життя. Ми організували кілька ланок пасивного доходу. Зараз я уже думаю про те, що можу зробити для рідного краю, наприклад, яким чином популяризувати туризм на Тернопільщині".

Колекціонувати ретроавтомобілі - хобі Тараса Демкури
Ретроавтомобілі Тараса Демкури. Тарас Демкура

"Плануємо оцифровувати 3-D моделі замків, щоб можна було проводити віртуальні тури. Туристичну привабливість Тернопільщини хочеться вивести на новий рівень. У нас є величезна культурна спадщина, про яку треба більше розповідати. Тому, мої цілі на найближчі роки – це соціальні та екологічні проєкти".

"Потрібно грати на випередження".

Чоловік радить тим, хто хоче змінити життя на краще – не чекати, а робити це вже.

"Вважаю, що де би людина не працювала і не важливо, скільки їй за це платять – вона має виконувати свою роботу добре. Якщо ти працюєш якісно – хтось це оцінить, довірить нову посаду, або тебе помітять підприємці й запросять до співпраці. Необхідно створити цінність навколо себе, працювати у тій професії, за якою майбутнє, яка не зникне. Треба вчитися, розвиватися, створювати свій бренд. Потрібно грати на випередження. Треба копати джерело тоді, коли вам ще не хочеться пити".

Тарас Демкура радить вкладати час та зусилля у власний розвиток
Тарас Демкура радить вкладати час та зусилля у власний розвиток. Тарас Демкура

Читати також

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди