Професійні актори й аматори об'єдналися у групу коміків та знімають скетчі у Лозовій на Харківщині. Їм пропонували контракти у столиці, проте артисти переконані: "Де народилися, там і згодилися". Як це, бути зіркою у райцентрі — дивіться у десятому випуску "Умандрували: за Харковом". Також у випуску — конярство та брейкданс на Лозівщині.
Бричкою — до клубу
У селі Якимівка на Лозівщині є ферма, на якій живуть коні. Її заснував Костянтин Цяпка. Розповідає: коней у його родині тримали споконвіку, тож і він не уявляє життя без допомоги цих тварин.
"Функції коня закінчуються на вашій фантазії. Все, що ви придумаєте, він буде робити. Усі сільськогосподарські види робіт — перевезення будь-яких вантажів на возі, на городі все, що можна: оре, садить, підгортає", — розповідає Костянтин.
"Колись через двір були коні у кожного, то ми в районний центр усі їздили кіньми. Це 12 кілометрів туди, мабуть, а 16 км — на Лозову. Біля залізничного вокзалу, там бричок було стільки раніше, що ніде було й пройти. Біля клубу було також раніше не дивно зустріти десь голів десять коней, прив’язаних до дерев. На бричках сідала натовпом молодь і їхала до клубу. Це, буквально, ось кінець 90-х років", — згадує Цяпка.
Констянтин згадує, якими популярними у ті часи були у Якимівці перегони на конях.
Найбільш видовищне та найбільш азартне — це, авжеж, перегони. Ділилися на групи, десь не менше п’яти перегонів проходило в день. Збиралось багато глядачів, а час між заїздами ми розбавляли іграми. Селянин, наприклад, там порається дома, скошує сіно чи пасе корів, а думками на "першому травня", готується. Найпопулярніше серед перегонів — це були перегони на спір. Азарт страшний!", — розповідає коняр.
Скетчі у Лозовій
У Лозовій зібралася група професійних акторів та аматорів, які знімають жартівливі скетчі. Оператор групи Сергій родом із Лозової, але живе у Харкові: щоб знімати ролики з друзями, спеціально приїздить до рідного міста за 150 км.
"Перші наші зйомки були — це пародії на різноманітні передачі, а потім свої авторські герої у нас почали з’являтися. Намагаємось робити ролики якомога частіше. Взагалі, десь разок на місяць так точно", — розповідає Андрій Пащенко.
Для акторів зйомки — це хобі, бо у житті дехто займається ремонтом техніки, дехто працює у місцевому будинку культури. Про переїзд до Харкова чи столиці актори не думають.
"На початку творчого нашого шляху були певні спроби, мрії тощо. Але потім, все ж таки, ми розуміли, що треба поєднувати не лише творчість, а і реальне життя — це родини, у нас у всіх є діти. І ми вирішили, що все ж таки, певно, саме у рідному місті ти можеш бути зіркою, але й мамою чи татом. У великих містах це досить складно, тому що, якщо це більш масштабні проєкти, ти розумієш: ти можеш на цих зйомках бути від шостої ранку до 12 ночі. І завжди буде мало приділятися часу родині. Мабуть, все ж таки оцей баланс саме залишив нас на місцях, там де ми зараз і знаходимось", — каже Андрій.
Танцюристи брейкдансу
Влад Трофимов народився у смт Близнюки на Харківщині, каже, що завжди мріяв про власну школу брейкдансу, й три роки тому мрію втілив: учнів запрошував через школи, згадує, як роздавав листівки. Тренує групи у Близнюках, Панютиному та Лозовій.
"Я навчався на аптекаря у Харкові, і там, 12 років тому, почав вчити брейкданс, але якось тягне все-таки додому. Це мій край, тож живу у Близнюках і щодня їжджу, щоб розвиватися самому та розвивати молодь. Тут є дуже перспективні діти", — каже Влад.
Читайте також
Лаванда під Чугуєвом, віники у Лимані: новий випуск "Умандрували: за Харковом"
