Серед представників національно-визвольного руху на Херсонщині вирізняється постать Сергія Івановича Шульгіна, за професією лікаря, за покликанням – борця за національні права та свободи українського народу. Історію його життя дослідили працівники Херсонського обласного архіву. Знайденими матеріалами поділились із Суспільним.
Народився Сергій Шульгін у селі Володимирівка Херсонського повіту (нині – Миколаївська область), батько – служив у конторі, а мати вчителювала. У 1911 році здобув вищу освіту за фахом шкільний санітарний лікар. На тлі бурхливих подій 1917–1920 років Сергій Іванович брав безпосередню участь у заснуванні та організації роботи товариства “Українська Хата”, яке порушувало перед владними структурами та громадськістю проблеми викладання в навчальних закладах рідною мовою, досліджувало історію та звичаї краю, сприяло розвитку української культури. Фактично, “Українська Хата” стала першим легальним національно-культурним та політичним осередком на Херсонщині, яке згуртувало всіх свідомих українців навколо ідеї національного і демократичного відродження.
За ініціативою “Української Хати” та безпосередньої участі Сергія Шульгіна в липні 1917 року в Херсоні відкрилися постійні курси українознавства для вчителів, а згодом до них приєдналися службовці та всі охочі. Вже протягом першого року роботи курси закінчило понад 600 осіб, кожен з яких склав іспити та отримав свідоцтво. Про впливовість курсів на громаду Херсонщини свідчить той факт, що лекції на них читали видатні українські діячі: історик Дмитро Яворницький, письменник Микола Чернявський, краєзнавець Віктор Гошкевич. Курс географії та статистики викладав Сергій Шульгін.
На початку 1918 року товариство “Українська Хата” реорганізувалось у “Просвіту”, при якій було створено видавниче товариство “Українська книгарня”. Шульгін став заступником голови видання і розгорнув активну пропаганду української книги. Так, вже в березні 1918 року вперше на Херсонщині видано “Кобзар” Тараса Григоровича Шевченка накладом 5 тисяч примірників. Всього ж за короткий термін вийшли в світ: “Життя Тараса Шевченка” з його віршами, “Новий Завіт” українською мовою, текст Мирної Угоди України з центральними державами, “Український декламатор”, ювілейне видання творів Миколи Чернявського та інші видання.
Як свідчать документи державного архіву області, в 1918 році Сергій Шульгін звернувся з заявою до директора Херсонської вчительської семінарії з проханням “дати посади” вчителя української мови та українознавства з тим, щоб “попрацювати на користь молодої Української Держави”. Шульгін переконаний, що “семінарія дасть свідомих українських діячів на ниві народній”.
З 1920 по 1922 роки Шульгін був призваний на службу до лав Червоної Армії, де працював лікарем Херсонського військового госпіталю. Пізніше – у 1920–1930-х роках – викладав курс анатомії і фізіології в Інституті народної освіти (нині – це Херсонський державний університет), в архівних документах початку 1930-х років зазначено, що Сергій Іванович Шульгін обіймав посаду доцента.
Про активну громадську діяльність Шульгіна у період української революції 1917–1921 років органи НКВС пригадали вже на початку 30-х років минулого століття. Вперше Шульгіна заарештовували органи ГПУ в 1933 році, востаннє – у червні 1937.
У державному архіві області зберігається кримінальна справа Сергія Шульгіна на 95 аркушах, пожовклих від часу. Чотири місяці поспіль фабрикувалась факти про його участь у міфічній націоналістичній організації. Засіданням трійки при Управлінні НКВС по Одеській області від 29 жовтня 1937 року встановлено, що Шульгін – “активный украинский националист, ...был членом правления украинской националистической организации “Українська книгарня”. В 1919 г. был членом Украинской петлюровской банды в Херсонской губернии. В 1937 г. арестован ГПУ по поводу шпионажа в пользу Германии. Проводил активную контрреволюционную деятельность националистического характера среди студентов. Приговор: Шульгина Сергея Ивановича – расстрелять ”.
23 грудня 1937 року постанову про розстріл Шульгіна було приведено в дію. Сиротами залишилися 6 неповнолітніх дітей його родини у віці від 4 до 17 років. Так трагічно закінчилося життя Сергія Івановича Шульгіна...
Проте, його справу продовжили наступні покоління українців, а мрія про розбудову незалежної України втілилась у життя сучасників.
У 1957 році ім’я Сергія Івановича Шульгіна реабілітували.
