Незгодні з планами хлібозаготівлі: супротив під час Голодомору на Кіровоградщині

Незгодні з планами хлібозаготівлі: супротив під час Голодомору на Кіровоградщині

Незгодні з планами хлібозаготівлі: супротив під час Голодомору на Кіровоградщині
ЦДКФФА УКРАЇНИ ІМЕНІ Г. С. ПШЕНИЧНОГО

Під час Голодомору 32-33 років на території Кіровоградської області з критикою планів на заготівлю зерна, відповідно до яких у селян відбирали збіжжя, виступали не тільки рядові колгоспники й одноосібники, а й керівники осередків комуністичної партії. Про такі настрої тогочасного суспільства розповідають документи, говорить старший науковий співробітник відділу історії обласного краєзнавчого музею Сергій Мілютін. Через це Голодомор варто розглядати не тільки як трагедію, а й згадувати історії супротиву, вважає він.

За період голоду 32-33 років у Кіровоградській області померли 41 тисяча людей. Це дані з актів смертності та від пошуковців, розповів Суспільному директор регіонального центру наукових досліджень з історії України Борис Шевченко.

Критикували колгоспну систему, колективізацію та заготівельний план, розповів Сергій Мілютін в етері Українського радіо Кропивницького: "Люди говорили потайки, а були й такі що відкрито, що новітня система господарювання приведе не тільки до голоду, а й до смертей, і що працювати одноосібником вигідніше, ніж у колгоспі".

Частіше опір чинили по одному. Відомий один випадок у Долинському районі в селі Гурівка, коли Сергій Клепач зробив спробу організувати масовий супротив діям влади. Однак ця тема ще потребує досліджень, сказав Сергій Мілютін. У більшості випадків, коли супротив фіксувався у доповідях керівників того часу, йшлося про приховування зерна.

Також закликали до саботажу роботи у колгоспі – повільніше працювати, бо колгоспників годували, поки вони працюють. Після закінчення роботи годувати переставали, і люди помирали з голоду.

"Деякі з цих справ сфальсифіковані повністю, або частково, але опір був, і це робили не тільки рядові колгоспники чи одноосібники, а й члени партії, – каже дослідник. – До прикладу, Олександр Мартинович, керівник партійного осередку у селі Макариха, займався хлібозаготівлею. Сам походив із Чернігівщини, партія його направила у Знам’янку. Влітку він почав робити хлібозаготівлю, і підрахував, що план виконати неможливо. Вирішив людям допомогти, віддав наказ, частину зерна роздати людям. Це було пряме порушення наказу "Зерно все здавати, колгоспників не годувати".

У селі Новоскелюватка Долинського району Костянтин Дорош та голова колгоспу Василь Бондаренко зробили те саме. Роздавав зерно голова колгоспу у селі Чорний Ташлик Вільшанського району Олександр Станков та Іван Сеник у селі Звірівка Новоукраїнського району.

Читайте також: Про Голодомор 32-33 років переповідає жителька села Несваткове Кропивницького району Галина Вовченко.

Документи містять свідчення і про злочинні дії проти людей. "У селі Підлісне керівник бригади, який здійснював хлібозаготівлю у селі, на прізвище Рябошапка знущався, бив колгоспників, – розповів Сергій Мілютін. – Він був засуджений на три з половиною роки позбавлення волі, члени бригади – від півтора року до трьох. Проте жителі села не довіряли владі. Побутувала думка, що комуністів не засуджують, а змінять їм посади, і відправлять працювати в інший регіон. Документу, який би підтвердив, що Рябошапка відбув покарання немає, однак, скоріш за все відбув, бо такі справи були потрібні, щоб продемонструвати, що "на місцях викривлюють лінію партії".

Сергій Мілютін порадив тим, кого цікавить тема опору селян під час Голодомору на Кіровоградщині, книжку "Ті, що не хотіли вмирати мовчки" авторства наукової редакторки Регіонального центру наукових досліджень Світлани Орел.

Що відомо

Пам'ять жертв Голодомору вшановують щороку у четверту суботу листопада. Цьогоріч це 27 число. На початку 20 століття Україна пережила три Голодомори: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років. О 16:00 оголошується всеукраїнська хвилина мовчання. Щороку українці долучаються до акції "Запали свічку" – на підвіконня ставлять запалену свічку на згадку про жертв голоду.

  • В роки Голодоморів, за даними Інституту демографії, померли близько чотирьох з половиною мільйонів українців, з яких три і дев'ять мільйонів померли безпосередньо в ті роки, а близько 600 тисяч – це не прямі втрати, тобто ті, хто не народились. Інститут національної пам'яті пропонує збільшити цю цифру до семи мільйонів. Про це розповів Суспільному директор регіонального центру наукових досліджень з історії України Борис Шевченко.
  • Голод 1921-1923 років був викликаний посухою, яка охопила усі території південних областей Української РСР. Проте, коли в Україні почали помирати люди, радянська влада використовувала республіку в якості джерела продовольства для голодуючого російського Поволжя.
  • Голодомор 1932-1933 років визнаний на міжнародному рівні геноцидом українців. Це – цілеспрямований злочин вищого керівництва СРСР на чолі з Йосипом Сталіним, який ліквідував частину українських селян, аби придушити український національно-визвольний рух.
  • Голод 1946-1947 років, який став наслідком посухи, призвів до масової смертності через ігнорування голоду радянським керівництвом, яке не бажало псувати свій міжнародний імідж переможців у ІІ Світовій війні. Його причиною були не тільки важкі повоєнні роки, а і дії сталінського Політбюро, які забирали зерно і вивозили його новим "братнім" республікам з майбутнього соціалістичного табору. Про це розповіла працівниця державного архіву регіону Тетяна Гончарова.
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди