"Під час Революції гідності в США з'явилося багато груп нової діаспори". Спогади Мирослави Гонгадзе

"Під час Революції гідності в США з'явилося багато груп нової діаспори". Спогади Мирослави Гонгадзе

"Під час Революції гідності в США з'явилося багато груп нової діаспори". Спогади Мирослави Гонгадзе

Журналістка Мирослава Гонгадзе в ефірі "Радіо Культура" розповіла, як сприймався Майдан на іншому березі океану та що робили взимку 2014-го українці в США. Спогади записані у межах спецпроєкту "Бути гідним".

У нас був Вашингтонський майдан. Ми розуміли і відчували, що знаходимося далеко, і це відчуття трошки безвиході і неможливості приєднатися дуже муляло. Тому що ти хочеш бути тут, з людьми на Майдані – на київському, на луганському, на одеському. Те, що ти далеко від батьківщини, — дуже складно, відчуваєш, що хочеш чимось допомогти, переживаєш, але не маєш відчуття тої спільности з людьми, які на місці. От для мене особисто це було дуже боляче.

Пам’ятаю моменти, коли все почалося, коли практично цілими ночами дивишся інтернет, спілкуєшся завдяки, слава Богу, соціальним мережам, з різними активістами. Я проводила просто ночі і ночі спілкуючись, навіть координуючи там, типу мені кажуть: "З цього боку йдуть люди, з того боку йдуть люди. Напишіть, будь ласка, це". В принципі, я була таким, знаєте, радіо рупором в соціальних мережах, тому що до мене приходили люди, оскільки у мене багато слухачів, читачів, тих, хто за мною стежить в соцмережах, то я була джерелом інформації для людей. Але кажу, що це було важко. Тому що розумієш, що можеш долучитися енергетично, емоційно і друкуючи щось, і розповідаючи щось, але не можеш долучитися і відчути фізичну близькість з людьми.

Так що це був важкий час трохи. Мені чимось здавалося, що, можливо, навіть тут (в Україні, — авт.) було би легше, бо ця спільність тримала нас всіх тут, вас всіх тут. А ми там (США, — авт.) могли збиратися лише час від часу. Я пам’ятаю перший день: ми намалювали, надрукували, до речі, мої діти надрукували листівки, ми зробили це буквально на наступний день, коли побули студентів, в ту ніч дізналися — і на наступний день у Вашингтоні зібралися на Майдан. Зрозуміло, що громада боліла, воліла, допомагала, возила все, що можливо. Я приїжджала вже пізніше, але люди везли теплі речі, теплий одяг і ми купували, пам’ятаю, грілки в рукавиці – спеціальна хімічна речовина. Її можна покласти в черевики і рукавиці, вона дає тепло. От ми такі речі купували і відправляли на Майдан.

Багато з’явилося груп не старої, а нової діаспори. Багато неактивних українців, російськомовних українців, в Сполучених Штатах, які не були активні в українських питаннях, якось постали. Громадські активісти почали більш активно допомагати і включатися в українські справи. З’явилися нові серйозні групи, такі як Razom for Ukraine, United Help Ukraine. Групи молодих людей, які раніше цим не займалися. Для нас усіх Україна постала тоді, тому що люди готові були помирати за принципи. Для Західного світу це так само було ключове.

Україна після Помаранчевої революції і Революції гідності, справді, постала на мапі світу. Нація, яка готова вмирати за свої цінності, це справді нація.

Читайте більше

Спогади Кіпіані про Революцію на граніті: голодування, погрози та перемога

Сильвестров про хоровий цикл "Майдан 2014": Це велика кантата, яка закінчується колисковою"

"Кожен раз Майдан має інший образ". Спогади Прохаська про революції 1991, 2004 та 2014 років

"Ми стояли на Майдані, щоби не бути худобою, загнаною у стійло". Спогади Валерія Харчишина

"Були деталі, які віддзеркалювали особливий характер Майдану". Спогади Андруховича про Євромайдан

"Україна є фактично взірцем демократії". Спогади Сергія Борщевського про Євромайдан

"Ми грали на Майдані проти тоталітаризму". Спогади Мирослави Которович

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше