22 листопада з сирійського табору до України повернули трьох жінок та 11 дітей. Всі вони у різний час виїхали до Сирії. Під час боїв урядової армії з бойовиками ІДІЛ разом з дітьми ці жінки опинилися у закритому таборі Родж. 33-річна кримська татарка Ясміна Усейнова переїхала з родиною з півострова до Вінниці, там прожили близько року, опісля Усейнови працювали у Туреччині. У 2015 році чоловік Ясміни вирішив переїхати на заробітки до Сирії. Суспільне поговорило із нею в Києві, одразу після повернення жінки з сирійського табору.
"Чоловік у мене будівельник. Дуже хороший будівельник, професіонал. Він сказав, що поїде до Сирії. І сказав: "Я візьму дітей. Якщо хочеш – поїхали зі мною, якщо ні – я поїду до Сирії сам. Тому я, як будь-яка мама, поїхала за дітьми. Тому що забрати в нього їх я б не змогла, мені довелося їхати до Сирії".
До Сирії Ясміна переїхала з трьома дітьми. Там вона стала домогосподаркою, а чоловік влаштувався на будівництво.
"Умови спочатку були нормальні. Поки там не бомбило ніде нічого. Все було добре, літаків не було. Жили добре. Але одного разу чоловік поїхав на будівництво і там вдарив літак, і чоловік мій загинув", – розповіла жінка.
Як складалося ваше життя після загибелі вашого чоловіка?
Я жила в спеціальному будинку для жінок-вдів. Там я проживала півтора року з трьома своїми дітьми. І потім вийшла заміж вдруге, тому що було дуже важко самій перебувати у Сирії.
Ким працював ваш другий чоловік?
Він возив воду та заливав її у бочки. Там немає водопроводу, як в Україні. І саме на такій машині він працював.
Він сирієць?
Ні, він з Киргизстану. Він нормально ставився до дітей. Любив дітей. Дуже. Подарунки їм робив, доглядав їх. Мені, звісно, легше стало, бо вже коли чоловік є, це вже зовсім інакше. У нас народилася четверта дитина. Так ти самотужки маєш кудись йти, чогось добиватися, щось просити, а коли вже чоловік є – він тобі створить всі умови.
Як давно ви хотіли повернутися до України?
Відтоді, як чоловік загинув. Хотіла додому повернутися разом зі своєю свекрухою (мамою першого чоловіка – ред.), але дороги немає. Бо там дуже важко було. Туди ти потрапиш. А от звідти виїхати дуже складно.
Чому не могли повернутися?
Бо там ловили… ловили людей. І були міни. Всюди заміновано. Ти, якщо не знаєш дороги, ти не зможеш вийти, бо ти можеш підірватися і загинути або залишитися інвалідом.
Що сталося з вашим другим чоловіком?
Ми намагалися виїхати разом, але мене відправили до табору. А його забрали до в’язниці. Всіх чоловіків забрали до в’язниці. Його звинуватили в причетності до ІДІЛ.
Які умови в таборі "Родж", куди вас відправили з дітьми?
Це намет з ганчір’я. Там є матрац, ковдра. Дають гасову пічку. Але її довго не можна палити, бо вона може вибухнути. Було багато пожеж. Багато наметів згоріли. Діти постраждали. Жінки страждають від цих умов.
Умов там немає. Стоматолога там немає. А є такий лікар, який половину зуба видалить, половину залишить. І велика у нас там проблема з зубами. Якщо приїздить мобільна медична бригада, то з ліків в них лише парацетамол та ібупрофен. Інших препаратів не було.
Що ви відчули, коли дізналися, що вас повернуть на Батьківщину?
Звісно, ми не повірили, коли нам повідомили, що ми є в списках на повернення. І коли вже нас вранці покликали виходити з речами та дітьми, ми вийшли, нас посадили в автобус. І ми сидимо та чекаємо наших представників. І коли нас запитали: "То що, дівчата, хочете додому?" Це було щось неймовірне. Ці відчуття не передати словами. Адреналін був. Одразу всі розплакалися, бо дуже довго ми чекали на повернення.
Чи пам’ятали ваші діти Україну?
Старші доньки пам’ятали. Згадували, як ми жили, де бували. Пам’ятали, як на гойдалках каталися, де з татом гуляли. Молодший, звісно, не пам’ятає, бо коли переїхали йому було 2 роки. Діти дуже раділи, коли літак вже приземлявся. Я кажу: "Ну от, ви ж хотіли в Україну? От вона! Скоро дідуся побачите!"
До України Ясміна повернулася з чотирма дітьми: 13-річна Севілія, 12-річна Саміра, 9-річний Ібрагім та 4-річний Ясір.
Як вважаєте, чи не складно буде вашим дітям адаптуватися до української школи?
Моя старша донька (Севілія – 13 років – ред.) у Сирії займалася з вчителькою, була відмінницею. Хочемо, щоб дітки навчалися, без освіти зараз нікуди.
Найближчими днями Ясміна з дітьми вирушить до Херсонської області, там на них чекає батько колишньої бранки. До Криму повернутися родина не зможе.
Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу: "Ці жінки, які повертаються, вони дуже в різних умовах, частина з них з окупованого РФ Криму. Вони не зможуть туди повернутися, бо вони одразу підпадають під певні маніпуляції з боку ФСБ. До речі, до цих жінок будуть певні питання і з боку українських спецслужб. Принаймні вони мають розказати, де вони були, як вони були і що з ними відбувалося".
Евакуацію українок з сирійських таборів почали від грудня минулого року. Відтоді, додому повернулися 7 жінок та 29-ро дітей.
Фатіма Бойко координаторка об'єднання "Діти: Сирія-Ірак": "Дуже складно проходять перемовини з Курдською адміністрацією. Їх веде наш почесний консул Фархад Шакер Алі та його помічник Ізмаїл Мухамед Алі. Вони ведуть основні перемовини, домовляються. Ми подаємо списки наших жінок, а от курди вже вирішують, кого нам віддати і скільки. Були випадки, коли ми забирали лише одну родину. Ми готові забрати усіх, а на ранок нам повідомляють, що віддадуть лише одну родину".
Нині у таборі "Родж" залишилися семеро українок і дванадцятеро дітей. Всі вони чекають на повернення додому.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Надсилайте свої фото, відео та новини. Пишіть нам на пошту: [email protected] Користувачі аккаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!