В родині Кирильчуків у Харкові всі займаються самбо. Батько Андрій — майстер спорту міжнародного класу, мати Катерина — і самбістка, і психологиня. Подружжя тренує двох доньок — 6-річну Мар’ю та 12-річну Ксенію. В інтерв'ю Суспільному Андрій та Катерина розповіли, чому займаються спортом та як надихають дітей на тренування.
Старша донька щойно потрапила до спортивної зали, "залетіла" на килим і намагалася тренуватися разом зі старшими вихованцями, розповідає Андрій Кирильчук. Молодша більш обережна: "Мар’я спочатку присіла на лавку, оглянулася, на друге-третє тренування вже захотіла зайти на килим і спробувати".
Вихованців у Андрія більше сотні. Він — тренер першої категорії, майстер спорту міжнародного класу, чемпіон світу з боротьби самбо. Своїх дітей тренує майже щодня — п’ять разів на тиждень, вихідний день — неділя. Тренуються ще частіше, коли готуються до змагань.
Арсенал прийомів у дівчат поки різний. Мар’я відпрацьовує два кидки: за дві ноги та зачепик. Ксенія тренується вже не перший рік, тому знайома не тільки з технічними прийомами, але і з тактикою.
Ксенія показує медалі та кубки: "Для мене найдорожча — австрійська медаль. Я тоді вперше летіла на літаку. Там я боролася із хлопцем. І це було досить важко і дуже цікаво". Каже, що після її перемог деякі хлопці кажуть, що піддавалися, виправдовуючись, що виявилися слабшими за дівчинку.
Ксенія хоче стати олімпійською чемпіонкою, коли самбо увійде до програми Олімпіад. Найближча мета — чемпіонат України.
Розповідає, що допомагає молодшій сестрі: "Я теж, коли була така маленька, боролася зі старшими дівчатами, розумію, що це важко. Стараюся підштовхувати свою сестру теж, щоб вона боролася".
6-річна Мар’я ще вчиться рахувати, але точно пам'ятає про дев’ять медалей та один кубок. Із легкістю називає свої улюблені прийоми, які відточує на тренуваннях: "Пуш-пуш". Це коли ти борешся та кидаєш. Бувають із партнером та без".
Мати дівчат Катерина Кирильчук каже, що вдома вона мама, на роботі — спортивний психолог.
"Чемпіон — з характером і на килимі, і в житті. Тому не можна ламати цей характер, тому доводиться інколи поступатися, бути чутливою до їхнього мінливого настрою", — розповідає Катерина.
Родина не поділяє життя на навантаження і відпочинок, тому другим може слугувати поїздка на змагання чи навіть тренування, якщо воно цікаве і розвантажує: "Ми дуже любимо мандрувати Харківською областю, Україною і, якщо є така можливість, за кордон".
Надихаються Кирильчуки не тільки мандрівками, а й спортивними фільмами. Після перемог часто влаштовують святкову вечерю.