"На війні, якось все по-справжньому". Запорізький ветеран АТО поділився своїми спогадами

"На війні, якось все по-справжньому". Запорізький ветеран АТО поділився своїми спогадами

"На війні, якось все по-справжньому". Запорізький ветеран АТО поділився своїми спогадами Фото: Суспільне Запоріжжя

Запорізький інженер Євген Маркевич із 2014 по 2018 роки захищав Україну в зоні проведення Антитерористичної операції, зокрема, в складі 55-ї окремої артилерійської бригади. Напередодні Дня захисників та захисниць України він поділився спогадами з журналістами Суспільного Запоріжжя.

Євген Маркевич — учасник запорізького Майдану. Каже, тоді визначився з політичними переконаннями.

"Коли нас тут розігнали, цей запорізький Майдан… Здавалося, доведеться десь тікати. Кудись там у Тернопіль, на Західну Україну. Але, зрештою, Запоріжжя було містом, де виходило, як на Південну Україну, чи не найбільше людей. Якось воно піднесення. Я аж не очікував. А потім — куди воно все поділося, я не знаю?.. ", — каже він.

захисникФото: Суспільне Запоріжжя

Євген Маркевич

Чоловіка призвали до Збройних Сил України у першій хвилі мобілізації 31 липня 2014 року. Каже: доля зіграла з ним жарт, бо служити не хотів навіть строкову. Втім, навчання у Запорізькому Національному технічному університеті визначило майбутню військову спеціальність — артилерист.

"Взагалі, там цікава історія вийшла. Я вчився на військовій кафедрі. Молодший лейтенант був. На військовій кафедрі вчився для того, щоб не піти в армію. І в 14-му році, як потрапив в армію, пам’ятаю, заходжу до частини і таке перше враження, от тільки КПП пройшов і думаю: “Ще цілий рік!” А потім якось так — один рік кинув за плечі, другий кинув за плечі, третій. І наче й не було всього того", — згадує Євген Маркевич.

захисникФото: Суспільне Запоріжжя

Євген розповідає: коли в 2015 році почалися перемовини у Мінську, на фронт стали приїжджати генерали з перевірками. За його словами, ревізії, “підрахунок гільз”, “журнали обліку журналів” контрастували з 2014 роком, коли війська були зайняті тільки спротивом ворогу.

"Каже: “Ну що тут у вас?” Я кажу: “Нормально”. А він каже: “А як взагалі? Ну, там, забезпечення?” А на мені з військового був тільки автомат. Чоботи свої з дому, штані свої з дому, куртка волонтерська, під курткою теж щось волонтерське, шапка волонтерська. Спали ми на волонтерських кариматах, під волонтерською плівкою. Харчувалися волонтерськими цими “приколясами” якимись. Тоді в 14-му році: “Хлопці, воюйте, будь ласка! Як хочете, що хочете робіть, тільки воюйте, все буде добре”. 14-15-й - це була козаччина. Не скажу: не організоване. Нормально було організоване військо. Йому не заважали, воно було ефективним", — розповідає ветеран.

захисникФото: Суспільне Запоріжжя

Різницю між світом війни та цивільним відчуває й досі, каже Євген:

"Одразу після того, як звільнився, відчув так: приїздиш додому — тут все якесь сіре, посне, прісне, нецікаве, фальшиве. Люди якісь дріб’язкові, на якихось дріб’язках зосереджені. А там, на війні, якось все по-справжньому. Більшість суспільства, відсотків 80 — це “шлунки на ніжках”. Їм аби кендюх набити. Що війна там йде, то... Головне, щоб мені отут ціни, комуналочка.. Цей пообіцяв, що нам знизять комуналочку — піду за нього проголосую. А коли в нього питаєш, так, а за рахунок чого він тобі знизить комуналочку, або ціни, або що? А! А отут ступор, бо треба вже головою подумати...", — ділиться він.

Євген Маркевич каже: адаптувався до цивільного життя непросто, але згодом звик. І у будь-який час готовий захищати Україну.

Читайте також: На Хортиці склали присягу ліцеїсти. До них звернувся Зеленський
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди