Чотири роки воював на Донбасі Ярослав Вовненко зі Щербанівської громади, а загалом у Збройних силах служив близько 30 років. Цю спеціальність, каже, обрав після строкової служби в армії. На схід України поїхав 2014-го. На Донеччині боронив близько десятка населених пунктів. Про це Ярослав Вовненко розповів Суспільному.
Колишній військовий Ярослав Вовненко близько 30 років служив у Збройних силах, а 2014-го – поїхав воювати на Донеччину.
"Ми пробули з тиждень на полігоні. Хлопці не обстріляні (не воювали ще – ред.). Потім десь у жовтні ми вже були на шахті "Бутівка", і там минув рік війни. Я був спочатку заступником командира роти, потім командиром взводу", – говорить ветеран Ярослав Вовненко.
Із того часу зберігає фото. На них, зокрема, руїни шахти. Після обстрілів, каже, не вціліла жодна будівля поблизу.
В основному завдання були – недопустити проникнення диверсійно-розвідувальних груп, давати адекватну відсіч на їхні дії. Як то кажуть, тримати передову лінію.
Крім того, захищав Краматорськ, Слов’янськ, Авдіївку, Дебальцеве та інші населені пункти. Найскладніше було, коли його 72-га бригада брала опорний пункт ворога, згадує військовий.
Танковий обстріл впродовж тижня, вони (окупанти – ред.) нам продиху не давали. Вони просто все зносили. Я не розумію, як ми у цьому пеклі вижили з такими малими втратами. Мабуть, хтось за нас сильно молився.
Найстрашніше на війні, каже Ярослав Вовненко, врачати побратимів.
У нас загинув молодий хлопець – Артур Ладченко із Більська. Це майже на моїх очах було. Коли перехоплює подих, безсилля якесь, коли вже нічого не можеш зробити. Це найстрашніше – втрати.
Звільнився з війська чоловік 2018-го. Досі згадує ті події та побратимів. Також про роки війни нагадують нагороди.
Ось за оборону Авдіївки і за військову доблесть, це шахта "Бутівка". Найдорожчі нагороди – не державні, а волонтерські. Це коли тебе визнає народ, це дуже потужно.