«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖ

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖ

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖ ФОТО: Суспільне Чернігів

Люди виїжджають, хати лишаються пустками, обіцяних грошей на відновлення житла дехто ще чекає. Три роки тому на шостому арсеналі, що поблизу Ічні, сталися вибухи. Як тепер живуть люди у селах, куди долітали снаряди й уламки бетонних конструкцій зі складів, покажемо вам у фоторепортажі.

селище Дружба

Тут розташовний контрольно-пропускний пункт військової частини. Її практично розформували, з близько 800 людей залишились працювати біля сотні.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

КПП у селищі Дружба

Місцеві кажуть – тепер роботи в селищі немає, і люди виїжджають працювати в інші міста, там і залишаються.

Позначилось це й на місцевій школі. Її директор, Віталій Бабенко каже, на початку 2018 року тут навчалося 122 учні. Нині – 81.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше. Людей позвільняли, роботи іншої немає. На третину менше учнів тепер. У середньому – по дев’ять у кожному класі».

Від складів до школи близько кілометра. А від КПП – метрів 50.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Школа біля КПП у Дружбі

Через КПП, говорить Віталій, по прямій і летіли снаряди. Школа постраждала: не було жодного вцілілого вікна, деякі стіни обвалилися.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Віталій Бабенко, фото 2018 року

Школа у Дружбі після вибухів

Це – фото зі спортзали. Видно, що вибито двері й завалилася стіна.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Віталій Бабенко, фото 2018 року

Стіна у спортзалі школи

А в такому стані були класні кімнати.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Віталій Бабенко, фото 2018 року

Класні кімнати у школі

Нині школу відремонтували, на це витратили два мільйони гривень. І має такий вигляд.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Школа у Дружбі нині

По всьому містечку – пластикові вікна в будинках. Але, кажуть люди, це – чи не єдине, чим їм допомогли після вибухів.

Тетяна Сміликова розповідає, що влітку напередодні зробила у квартирі ремонт «за всі свої гроші, які заробила за 60 років». Після вибухів квартира, говорить, знову його потребує, але на це вже жінка не має грошей.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Тетяна Сміликова

«У мене були пластикові вікна, у мене були двері нові – все я зробила. Думала, забезпечила старість. Тепер я залишилась у розбитій хаті: два вікна й досі не заштукатурені, запінили вікна – уже вікно хитається, шпарини я ганчірками позатикала – синички повиїдали. В мене немає більше, я на пенсії, я не подужаю ще ремонт. І отак ми живем – в розбитих оцих коритах. Ні гуманітарної, ні моральної, ні матеріальної – ніякої допомоги. Сказали: вікна поставили, запінили, а тепер – самі».

Будинок Тетяни – за КПП, туди знімальну групу Суспільного не пустили. Тому фото жінка зробила сама.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Тетяна Сміликова

Квартира Тетяни Сміликової

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Тетяна Сміликова

Квартира Тетяни Сміликової

«Поставили вікна, поставили балкон, але з ремонтами ми справлялися самі», – розповідає продавчиня Юлія Кукса. Каже, своїми силами поставили вхідні двері, переклеїли шпалери. «Але й досі щось дороблюємо».

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Юлія Кукса

На запитання, як змінилося життя людей, наводить у приклад торгівлю.

«Вполовину менше виторг. Люди кажуть, що грошей немає – виживають, як можуть. Доводиться шукати постачальників, які дешевше віддають товар, щоб і самим запропонувати нижчі ціни».

село Августівка

Село Августівка постраждало від вибухів найбільше. Від арсеналу до нього – менше кілометра, і уламки від вибухів летіли сюди напряму.

Це – дачний будинок Ірини Барченко.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Будинок Ірини Барченко

У нього потрапили уламки бетонних конструкцій.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Будинок Ірини Барченко

На відновлення Ірині видали шифер та чотири тисячі гривень. Але, говорить жінка, ніколи було займатися його відновленням. Адже працювала тоді у військовій частині завідувачкою сховищами боєприпасів.

«Перевозили боєприпаси, рятували майно, яке ще не догоріло. А по Ічнянським радам було їздити ніколи».

Як змінилося її життя? За два роки після вибухів Ірину скоротили, тепер вона з Дружби, де живе, їздить працювати в Ічню – миє посуд на одному з підприємств.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Ірина Барченко

А будинок з часом руйнується і далі. Телевізор, холодильник, меблі – все залишилось під шаром завалених конструкцій.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Будинок Ірини Барченко

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Будинок Ірини Барченко. Дах

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Будинок Ірини Барченко

Тепер уже, каже Ірина, відновлювати будинок немає сенсу. Обробляє тільки город.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Галина Гурська

Галина Гурська приїжджає в Августівку до матері, яка живе тут. Гостювала в неї, коли почалися вибухи. Їхній будинок також частково постраждав. Відтоді, говорить, живе не зі страхом, а з образою – за те, що їм не допомогли так, як вони того потребували.

«У кого будинки були зовсім розгромлені – то тут люди, може, в чомусь навіть виграли. Їм покупляли нові квартири, нові будинки, потім ще компенсацію давали. Я не хочу сказати, що я заздрю, але вони все ж залишились у виграшній ситуації. А отак, як менш постраждали, так особливої допомоги і немає».

Жителі Августівки спостерігають за тим, як роз’їжджаються сусіди. Хтось поїхав заробляти гроші, хтось – у нове житло, бо колишнє стало непридатним для житла.

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Августівка

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Августівка

«Картинка стала кращою, а жити стало гірше» – три роки після вибухів біля Ічні. ФОТОРЕПОРТАЖФОТО: Суспільне Чернігів

Августівка

Читайте також:

Вибухи на складах поблизу Ічні: як змінилося життя навколо збройного арсеналу за три роки

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди