16 вересня українські кінотеатри починають показувати фантастичну сагу режисера Дені Вільнева. Прем'єру переносили через пандемію, але не тільки через це "Дюна" – дуже довгоочікуваний блокбастер.
Роман Френка Герберта за 50 років став найбільш продаваним у своєму жанрі. У вигаданому всесвіті є алюзії на сучасну геополітику, йдеться про боротьбу за владу і ресурси, є пригодницька історія і боротьба зі злом. Дехто називає "Дюну" притчею про екологію, а також історією про віру.
"Книга, що не підлягає адаптації", — так ще донедавна казали критики про цей роман Френка Герберта. І небезпідставно: екранізувати "Дюну" намагалися уже тричі. Та лише версія Дені Вільнева чи не вперше була тепло прийнята критиками і має всі шанси на касовий успіх та любов глядачів.
Уперше книгу спробував екранізувати чилійсько-французький режисер Алехандро Ходоровскі. Він вирішив відмовитися від основних сюжетних ліній "Дюни", побудувавши сюжет по-своєму. Хронометраж мав складати 14 годин, а на зйомки погодилися Орсон Веллс, Ален Делон та Удо Кір.
Також взяти участь у зйомках мав сам Сальвадор Далі, і той навіть погодився, але попросив 100 тисяч доларів за годину зйомок. Ходоровскі прийняв умови. Щоправда, через таку ціну режисер спланував, що художник буде на знімальному майданчику лише годину, а решту часу його мав заміняти манекен. Закінчилося тим, що бюджет закінчився ще до початку зйомок і фільм не втілився у життя.
Потім до справи взявся режисер Девід Лінч, але він не зміг реалізувати своє бачення через постійне втручання продюсерів. Після зйомок і попереднього монтажу вийшло 9 годин хронометражу, отож його довелося урізати до 1 години 30 хвилин. Стрічку перемонтували, як того бажала кіностудія. Після прокату в США "Дюна" зібрала трохи більше 27 млн доларів, що було на ті часи непоганим збором, але покрити витрати ці гроші не змогли. Девід Лінч, вважаючи це повним провалом, впав у депресію і відмовився від стрічки після її виходу.
Подейкують, коли Ходоровскі подивився картину Лінча, він страшенно зрадів, переконавшись, що твір Френка Герберта екранізувати неможливо.
Утретє телеканал Sci-Fi екранізував "Дюну" у вигляді кількох мінісеріалів. Виконавчим продюсером був Річард П. Рубенштейн. Він назвав своїх дві роботи франшизи "Дюна" "науковою фантастикою для людей, які зазвичай не люблять наукову фантастику", і припустив, що "сага про Дюну має тенденцію залучати жінок частково тому, що в ній є сильні жіночі персонажі".
У 2017-му з’явилися чутки про нову "Дюну". Режисером нового фільму став Дені Вільнев. Його фільми про порозуміння з позаземними цивілізаціями "Прибуття" і особливо неонуарний науково-фантастичний трилер "Той, що біжить по лезу 2049" (який є продовженням фільму Рідлі Скотта "Той, хто біжить по лезу" 1982 року), стали культовими і критиками оціються схвально.
Не можна не відзначити візуальну частину фільму, в увазі до якої режисер не зрадив собі. Пейзажі позаземної цивілізації вражають, кожен кадр хочеться розглядати як окремо написану картину.
Повна назва картини – "Дюна. Частина перша", тобто це тільки половина фільму. Тому після перегляду фільму є відчуття незавершеності. Про те, якою буде друга частина, говорити поки зарано, адже пока вона існує лише як проєкт і її зйомки ще не почались.
Що відомо
Музику для фільму написав Ганс Ціммер. Він уже працював з Вільневом над фільмом "Той, що біжить по лезу 2049". Цікаво, що Ціммер першопочатково був затверджений на композиторство фільму "Тенет" Крістофера Нолана, який вийшов у 2020 році, але композитор надав перевагу "Дюні" через особисту любов до книжкового першоджерела.
Вільнев про музичний супровід сказав так: "Ми домовились, що музика повинна мати духовність. Щось таке, що піднесе душу".