Незалежність очима дніпровських фотохудожників та що писала місцева преса після 24 серпня 1991 року

Незалежність очима дніпровських фотохудожників та що писала місцева преса після 24 серпня 1991 року

Незалежність очима дніпровських фотохудожників та що писала місцева преса після 24 серпня 1991 року Суспільне Дніпро

Перші світлини тоді ще Дніпропетровська вже у незалежній Україні збереглися у місцевих газетах того часу. На них можна побачити жовто-блакитний прапор поруч з радянським, і мітинг, на якому людина стоїть з портретом Леніна. До Дня Незалежності Суспільне підготувало матеріал про те, як змінювалося місто на світлинах протягом цих 30 років.

Заступниця директорки обласного історичного музею з наукової роботи Валерія Лавренко каже: сам факт проголошення незалежності у 1991-му не припинив соціальних дискусій та й зміни у суспільстві місцева преса висвітлювала з обережністю.

“П’ятого вересня над міською радою з’явився жовто-блакитний прапор. Про це опублікувала відомості місцева преса 7 вересня, однак він був поруч з радянським прапором. Тобто, це така нестабільна епоха, коли ще не було зрозуміло, що влада українська утвердилася. Наприкінці вересня вже з’являється багато відомостей, фотографій про те як знімаються таблички з компартійних приміщень”, - розповіла Валерія Лавренко.

В газеті, датованій 19 жовтня 1991 року, каже представниця історичного музею, є стаття про мітинг, який відбувається під обласною радою. На фото до неї - дві людини. Одна стоїть з жовто-блакитним прапором — тобто, вочевидь, висуває якісь національні лозунги. Інша людина стоїть з портретом Леніна. Це свідчення, що факт проголошення незалежності сприймався не всіма.

Великою подією для міста, за словами Валерії Лавренко, став приїзд наприкінці вересня чехословацького лунапарку.

Незалежність очима дніпровських фотохудожників та що писала місцева преса після 24 серпня 1991 рокуСуспільне Дніпро

Про приїзд чехословацького лунапарку наприкінці вересня 1991 року написали усі місцеві ЗМІ

“Я вважаю, що це такий певний великий злам, коли вже нова Україна, новий Дніпро став відкритий світу. Про цей лунапарк дійсно написали усі”, - говорить заступниця директорки історичного музею.

Директорка художньої галереї Ірина Полікарчук розповідає: наприкінці 70-х - на початку 80-х у Дніпропетровську виокремилася своя школа фотографії.

“Автори так чи інакше дистанціювалися від критичного аналізу подій того, що вони зображують. З позиції сьогоднішнього дня їх можна було б назвати стріт-фотографами, які в такому неформальному контексті фіксують місто, містян. Досить важливою рисою Дніпропетровської школи фотографії, тих авторів, які працювали, є безпосередній зв’язок з піктореалізмом, який був характерний для фотографії початку XX століття. Тоді, не дивлячись на те, що фотографія фіксує реальність, вона має певні зв’язки із живописом, графікою”, - каже Ірина Полікарчук.

Марк Мілов — один із учасників молодіжної секції Дніпропетровської школи фотографії. Він професійно займається світлинами вже більше сорока років.Чоловік досі фотографує на плівку та самостійно проявляє і друкує такі знімки. Однак також користується і цифровими камерами.

Незалежність очима дніпровських фотохудожників та що писала місцева преса після 24 серпня 1991 рокуСуспільне Дніпро

Марк Мілов фотографує місто вже більше сорока років

“Це як у художника. Є масляні фарби, є акварельні, є пастель, є гуаш. Кожен момент фотографії потребує свій інструмент. Коли багато світла, я люблю знімати на плівку, адже вона по-іншому сприймає кольори”, - говорить фотограф.

Вже багато років поспіль Марк Мілов фотографує вулицю Паторжинського. Каже: з початку дев’яностих вона майже не змінилася. Особливу увагу фотограф приділяв афішній тумбі.

Незалежність очима дніпровських фотохудожників та що писала місцева преса після 24 серпня 1991 рокуСуспільне Дніпро

Вулиця Паторжинського з початку дев`яностих майже не змінилася. Тільки на афішній тумбі вже перестали клеїти оголошення.

“Вже більше шістдесяти років щодня ходжу повз неї. Раніше ж не було інтернету, люди дивилися оголошення так. То про джаз-фестиваль, то про приїзд артиста”, - розповідає фотограф.

Марк Мілов зауважує: зараз місто розвивається бурхливо, намагається позбутися провінційності. Та як окрему “фішку” провінційність можна залишити.

Арсен Дзодзаєв фотографує вже близько десяти років. Каже: спершу знімав здебільшого закинуті будівлі міста, згодом зосередився на подіях, що тут відбуваються. Згадує, як у 2019 році знесли абстрактну скульптуру, створену у 80-х.

“Дніпровські хвилі” це була така скульптура, яка була вимощена смальтою та ковпачками, мабуть, із неіржавної сталі. Вона була доволі великого розміру. І, власне, усю її під ніж пустили. Піднявся великий скандал: як це так, культурну спадщину зносять посеред білого дня. Виявилося, що вона не охороняється законом”, - говорить фотограф.

Арсен каже: за десять років місто значно змінилося. Одними з найважливіших подій останніх років, зокрема, вважає знесення пам’ятників Леніну та Петровському. На його думку, це символ того, що треба відходити від тоталітарного минулого, не чіплятися за історію як за щось єдино вірне.

Читайте також

- У Дніпрі ровесникам незалежності України пропонують залишити відбиток долоні на ракеті

- Акцію "Фото патріота" проводять на набережній Незалежності в Ужгороді

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди