"Це була наповнена гордість". Відомі запоріжці розповідають про цей день 30 років тому

"Це була наповнена гордість". Відомі запоріжці розповідають про цей день 30 років тому

"Це була наповнена гордість". Відомі запоріжці розповідають про цей день 30 років тому Колаж: Суспільне Запоріжжя

30 років тому, 24 серпня 1991 року, Україна здобула Незалежність. Відомі запоріжці розповіли Суспільному про тривогу, радість і сподівання, які назавжди збереглися в їхній пам'яті про цей день.

Микола Колодяжний

Запоріжці про незалежністьКолаж: Суспільне Запоріжжя

Директор із комунікацій благодійного фонду "Імпульс.Ua" Микола Колодяжний 24 серпня 1991 року був 13-річним школярем. Згадує, що тоді з мамою і молодшим братом відпочивав на Кавказі. Каже: події із ДКНСДержавний комітет з надзвичайного стану в СРСР (рос. Государственный комитет по чрезвычайному положению в СССР (ГКЧП)) — самопроголошений орган влади, створений 18 серпня 1991 року з метою збереження СРСР, та усунення від влади Президента Михайла Горбачова, дії якого учасники комітету розглядали як неконституційні. ДКНС організував так званий Серпневий путч зі спробою захоплення влади у Москві у Москві викликали у матері переляк. Родина чекала на приїзд батька, разом з яким вони мали поїхати додому, але впевненості у тому, що вдасться перетнути кордон із Росією не було.

"Я пам’ятаю з одного боку була достатньо велика тривога серед дорослих, а з іншого було наскільки великим очікування якихось змін, того позитивного, що має на нас чекати. Я попри молодість пам’ятаю, що 1991 рік був сповнений надією. Дуже багато мешканців України, в тому числі молодих, вірили все ж таки, що незалежність України принесе швидкий розквіт у всіх сферах. Це було передчуття, що нас очікує щось краще попереду", — каже Микола Колодяжний.

В'ячеслав Зайцев

Запоріжці про незалежністьКолаж: Суспільне Запоріжжя

В'ячеславу Зайцеву, історику, завідувачу інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника "Хортиця", тоді було десять. Він розповідає, що про акт проголошення Незалежності почув по радіо, коли відпочивав у бабусі з дідусем на селі.

"Тоді стало зрозуміло, що у нас вже якась незалежна держава Україна. Це я пам’ятаю. Старі люди встають рано, десь о четвертій ранку, були корови, треба їх подоїти, погодувати, відігнати на тирло до череди. І ранішні розмови за кого голосувати. Я валявся десь до 7-8 години та слухав: Чорновіл, Кравчук, ну і так далі. Бабка була проти Чорновола, бо він бандерівець, а дід в мене був українець, був все ж таки за Чорновола", — розповідає В'ячеслав Зайцев.

Також він згадує, що в родині сприйняли новини нейтрально, як щось належне. Батьки не цікавилися політикою, тому особливої радості не було. Пам'ять зберегла з дитинства газетні заголовки, які були сповнені очікувань:

"Писали, що Україна буде новою Швейцарією, що нам всього вистачає, не вистачає тільки нафти. А газ ми досі купуємо у Росії, хоча газу і в нас достатньо. Всі очікували, що зараз ми збагатіємо та ледь не у кожного буде по новому Жигулі, буде своя окрема квартира", — розповідає він.

Інна Гапон-Клименко

Запоріжці про незалежністьКолаж: Суспільне Запоріжжя

Народна артистка України, викладачка музичного коледжу ім. П.І.Майбороди Інна Гапон-Клименко, у 1991 році жила у Харкові та працювала в коледжі мистецтва та культури, але 24 серпня зустріла з родиною на Азовському морі. Її батько, актор Олександр Гапон, щойно приїхав до рідних з гастролей.

"Велике зібрання народу було біля газет, радіо, телевізора. Ми як раз обідали, було урочисте проголошення, ми всі піднялися. Тоді навіть ще не було гімну України. Тато піднявся та ми всі піднялися разом з ним, він сказав: "Нарешті це здійснилося! Я бажаю нашому народу, українцям по всьому світу, щоб вони були здорові та заряджали своєю енергетикою, патріотизмом, любов’ю молодь та юнацтво", — згадує артистка.

Вона каже, що їхня родина була проукраїнськи налаштована. Тато був яскравим представником української інтелігенції, всі його брати стояли на початку становлення української школи у Запоріжжі — Січового колегіуму. Разом із письменником Петром Ребром створювали фестиваль "Весела Січ", українські вечорниці зі співами. Тому вони раділи творенню держави, мріяли, що в ній пануватиме рідна мова, розпочнеться розвиток культури та економіки.

Олександр Притула

Запоріжці про незалежністьКолаж: Суспільне Запоріжжя

В 1991 році студент Запорізького машинобудівного інституту, а нині президент всеукраїнської організації “Спас” Олександр Притула був у батьків, у селі Приморське Василівського району. За його словами, більшість людей у рідному селі вже тоді була за незалежну Україну.

"Ми дізналися про цю новину по радіо. По радіо проголосили Акт про Незалежність України. Враховуючи те, що наша родина проукраїнська, ми дійсно сприйняли цю новину так, що тепер ми незалежні. Це була наповнена гордість", — каже Олександр Притула.

Згадує: у 20 років, ще не до кінця усвідомлював значення цієї події, але відчув емоцію патріотизму. А от тато все розумів, і сказав йому тоді, що віднині Україна самостійна.

Максим Остапенко

Запоріжці про незалежністьКолаж: Суспільне Запоріжжя

Максим Остапенко — директор Національного заповідника "Хортиця", у 1991 році він був лаборантом та працював в археологічній експедиції на Кам'янській січі. Каже, що про події у Москві напружено слухали із колегами з 18 серпня, від початку Серпневого путчу, а над Херсонщиною пролітали військові літаки з Криму.

"24 серпня ми зустріли в козацькій експедиції та це було для нас історичним шоком. Звісно, певним чином, це було наскільки неочікувано, приємно, та в той самий час не всі могли зрозуміти. Дуже важко було зрозуміти що далі, тому що все навколо нагадувало про Радянський Союз. З одного боку це було відчуття непевності, з іншого розуміння надзвичайно важливої історичної події та нової місії, яка почалася в Україні", — згадує Максим Остапенко.

Він розповідає, що тоді ловили кожне слово з радіоприймача, а ситуація змінювалася щогодини, іноді щохвилини, і це був дуже емоційний стан, який запам'ятався на все життя:

"Ми зрозуміли, що ГКЧП програє, коли по радіо почали включати пісні Віктора Цоя. Одна з головних пісень, яка тоді звучала, була пісня "Ждем перемен", — розповів Максим Остапенко.

Читайте також: Військовий парад та виставка техніки. Як у Запоріжжі святкують День Незалежності
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди