Експедиція музею Голодомору зібрала свідчення 14 жителів Харківщини

Експедиція музею Голодомору зібрала свідчення 14 жителів Харківщини

Експедиція музею Голодомору зібрала свідчення 14 жителів Харківщини Суспільне Харків

Протягом трьох днів роботи на Харківщині члени експедиції Національного музею Голодомору-геноциду зафільмували 14 історій людей, які пережили голод 1932-33 рр. Чим особливі спогади жителів Харківщини, Суспільному Харків розповіла представниця музею Ольга Вигодованець.

Проєкт "Голодомор: Мозаїка історії" стартував минулого року. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук, Харківщина — одна з найбільш постраждалих від голоду областей України. Як так вийшло, що ви доїхали сюди лише на другий рік від початку проєкту?

Минулого року у нас був перший масштабний проєкт, коли ми об’їхали вісім областей України. Для початку ми вирішили взяти області, які територіально ближче до Києва. Ми знали, що буде продовження, тому ми охопимо всі області.

Розкажіть більше про проєкт.

Минулого і цього року проєкт відрізняється масштабністю. Нам вдалося минулого року записати 120 людей, охопити вісім областей України. У попередні роки музей власними силами записував свідчення, їздив у відрядження, а ці два роки у нас є підтримка Українського культурного фонду, тому ця робота значно краще просувається й у зовсім інших масштабах. Цього року ми ще в процесі, але думаю, що буде записано не менше 100 свідків.

Експедиція музею Голодомору зібрала свідчення 14 жителів ХарківщиниСуспільне Харків

Як ви шукали свідків?

Шукали через територіальні громади, залучали місцевих краєзнавців. Родичі свідків до нас самі звертаються, коли ми поширюємо інформацію в соцмережах. Але здебільшого ми писали у громади листи. На жаль, не всі відгукувалися, але основна частина допомагала. У Харківській області долучилося дуже багато музейників, соціальні працівники. Були складнощі з самими свідками, з родичами, тому що часто відмовлялися за станом здоров’я. Навіть у різні дні стан різний, могли в один день погодитися, а через два дні сказати, що не можуть.

На Харківщині багато таких випадків було?

П’ятеро людей відмовилися. А чотирнадцятьох записали.

Експедиція музею Голодомору зібрала свідчення 14 жителів ХарківщиниСуспільне Харків

Ви знайшли нових свідків, кого раніше не опитували?

Деякі свідки давали свідчення раніше, у 2008 році записували, а сьогодні у нас є відеоспогади. Але більшість цих людей не давали свідчення. Багато з тих, що ми записали раніше, розповідали про Другу світову війну, а от про Голодомор — вперше.

Розкажіть про людей, яких знайшли.

Різні люди, різні історії. У нас була бабуся, у якої батько був головою колгоспу. Її історія надзвичайно цікава тим, що показує: посада не врятувала його сім’ю від голоду. Його заарештували ще 1931 році та посадили на рік за те, що він відмовився розкуркулювати. Він повернувся з в’язниці, намагався врятувати свою родину. Він постраждав, незважаючи на те, що він був учасником колективізації.

Один з опитаних вами свідків дід Іван каже, що з шести дітей у родині вижили усі, і що мама годувала їх картоплею з городу. Наскільки це типова розповідь для свідка Голодомору?

Зазвичай розповідали, що навіть картоплі не було. Більше харчувалися сурогатами або якщо батьки зуміли щось приховати. Більшість розповідає, що буксирні бригади у селянства забирали все до зернини, до квасолини, перевіряли на печі, під дітьми, чи немає там клуночка чи горщика з зерном. Більшість говорить, що забирали все останнього. У діда Івана була звичайна родина і, мабуть, вона не була під особливим прицілом "буксирників". Можливо, ту картоплю батьки заховали, і Іван Якович дитиною не знав про це. Тому що дочка його розповідала, що в них були вулики, і батьки ховали мед. Але в нашій розповіді він не так розповідав, можливо, з віком він вже плутається у своїх спогадах.

Експедиція музею Голодомору зібрала свідчення 14 жителів ХарківщиниСуспільне Харків

Наскільки достовірними ви вважаєте ці розповіді? Чи перевіряєте їх додатково?

Звичайно, усні джерела мають суб’єктивну частину. І якщо це особиста історія — це пам’ять людини, яка протягом 90 років в силу різних обставин могла зазнавати змін. Але ми не відкидаємо [спогади], це важливе джерело. Є інформація, яку свідки видають вже після того, як десь щось почули в новинах. Зараз більше говорять про цю тему, більше інформації. Це видно, коли на їхні розповіді вплинули новини.

Чи відрізняються історії Голодомору у різних областях України?

Схоже, завжди в тому, що люди розповідають, що був урожай, який забрали. Були буксирні бригади, які обирали до нитки. Люди були пухлі, помирали масово. Про масові поховання розповідають. Регіональні особливості можуть бути пов’язані з тим, що до кордону ближче. Ходили в Росію, Білорусь. Там заробляли або вимінювали їжу на речі. Ще якщо жили поблизу Києва і Харкова, то йшли в місто, намагалися там щось дістати. З села намагалися піти й влаштуватися в місто на роботу. Також саме з Харківської області тікали на Донбас, щоб влаштуватися в шахту на роботу та отримати пайок.

Експедиція музею Голодомору зібрала свідчення 14 жителів ХарківщиниСуспільне Харків

Яку інформацію збираєте крім свідчень людей?

Ми збираємо інформацію про місця масового поховання жертв Голодомору і свідків питаємо, де це відбувалося, як ховали. В ході експедиції (на Харківщині — ред.) ми сфотографували три місця масового поховання, визначили геолокацію. Додамо їх до нашої геоінформаційної системи місць масового поховання. Вони розташовані в Богодухівському районі та Кегичівській громаді, село Антонівка.

Доповнюємо інформацією з документів, з краєзнавцями спілкуємося. Беремо речі й документи у самих родин. Крім свідоцтв народження були цікаві речі. Наприклад, записник колективізатора. Ми собі занотували ці дані, з ними далі працюватимуть наші наукові співробітники. Також у нас був свідок, який записав свої спогади раніше, років дев’ять тому. Ми теж ці спогади будемо опрацьовувати.

Що відомо

"Це важко забути": на Харківщині збирають спогади жителів про Голодомор

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди