"Вона померла, а нам нічого не сказали". Мешканка Бейрута розповіла, як рятувала сестру після вибуху

"Вона померла, а нам нічого не сказали". Мешканка Бейрута розповіла, як рятувала сестру після вибуху

Ексклюзивно
"Вона померла, а нам нічого не сказали". Мешканка Бейрута розповіла, як рятувала сестру після вибуху АР

Рік тому, 4 серпня 2020 року, у порту столиці Лівану Бейруті стався вибух. Внаслідок події загинуло щонайменше 218 людей, імена багатох жертв досі залишаються невідомими, ще близько 7 з половиною тисяч людей дістали травми. Суспільне поспілкувалося з мешканкою Бейрута Маріаною Фодуліан, у якої через вибух загинула сестра. Дівчина розповіла, як в державі затягують розслідування, а сім'ї загиблих збираються разом, щоб тиснути на владу.

Розкажіть, що ви бачили у день вибуху, як поводилися люди?

У день вибуху я була на роботі, а сестра – в будинку. Зазвичай я працюю до 5:15 або 6 години вечора. Але в той день у нас було багато роботи, тому довелося затриматися до 6 або 7 вечора. Після я повинна була забрати сестру з дому, щоб ми могли разом піти по магазинах.

Я зайшла до вбиральні, і тут почалася тряска, близько 6 або 7 години вечора. Ми відчули дуже сильний струс, і я подумала, що, можливо, будівля завалиться. У цю мить ми не чули вибух.

Я вибігла на вулицю, тому що вирішила, що це був землетрус. І тут ми почули перший вибух, а потім другий – з проміжком у тридцять секунд.

Мені довелося зателефонувати мамі, бо вона зазвичай перебуває в районі Хамад, – сказали, що вибух стався саме там. Коли я зателефонувала, вона кричала, називаючи ім'я моєї сестри, і просила мене викликати швидку допомогу.

“Медсестра намагалася поставити крапельницю, але не змогла”. Жителька Бейрута розповіла, як рятувала сеструTwitter

4 серпня 2020 року у порту Бейрута пролунали два вибухи з інтервалом у 33 секунди

Моя мама, сестра та я живемо в одному будинку. У моєї сестри є робота, яка знаходиться у 3 хвилинах ходьби від нашого будинку, і у неї є собака, з яким вона завжди гуляє, так що я не знала, вдома вона або в магазині, або гуляє з собакою. Тому я не знала, я думала, що мама щось вигадує, бо для мене це неможливо – вибух поруч з нами. У цей момент я вирішила, що навколо мене зараз багато вибухів, у багатьох місцях. Моя подруга просила зачекати, адже, можливо, станеться третій вибух або ще що-небудь. Але я нікого не чула, я просто бігла до будинку.

Поки я бігла, я нічого не пам'ятаю, єдине – це те, що члени сім'ї та друзі намагалися зателефонувати мені і спитати про сестру. Напевно, мама сказала комусь, і всі почали дзвонити мені.

Після вибуху було дуже погано чутно. Скрізь був пил, неможливо було навіть дихати, так що я просто бігла та кашляла. Для мене це було як десять хвилин бігу – нічого особливого, тому що я звикла займатися спортом щодня.

Моєю метою було дістатися до будинку. Як тільки я приїхала, я побачила, що будівля зруйнована знизу доверху. Ні парковки, ні дверей. У нас в будинку було 3 ліфти, і всі вони були повністю пошкоджені. А ми живемо на 10-му поверсі, тому мені довелося просити незнайомих хлопців прийти і допомогти мені. Все, що я розуміла на той момент – що будівля зараз не в порядку. Так що мені довелося просити людей, яких я взагалі не знаю, допомогти мені дістатися свого поверху. Двоє хлопців пішли зі мною. Поки ми йшли по сходах. я побачила, що все повилітало назовні, навіть холодильник.

Тільки-но я приїхала, я побачила свою сестру на підлозі, вона лежала на спині. Спочатку вона лежала обличчям до підлоги, тож моїй мамі довелося перевернути її перед моїм приходом. Я почала робити кардіомассаж та дмухати їй у рот, поки не привела її до тями. Знову прийшли двоє хлопців, вони сказали мені, що забирають її, а я повинна шукати допомогу серед цивільних. Вони підняли її, і ми спускалися назад. На половині шляху ми зустріли одного з наших друзів, який прийшов на допомогу. Тепер ми повинні були знайти машину або кого-небудь, хто відвезе нас в лікарню. На вулиці майже нікого не було. Ми не могли викликати швидку допомогу. Ні військових, ні швидкої допомоги, були тільки цивільні, які намагалися врятуватися.

Після того, як 10 людей відмовили нам, я відкрила двері незнайомої машини та сказала водію: "Ви повинні допомогти мені!". Був затор, тому машина майже не рухалася, і нам довелося знову вийти на вулицю і зловити кого-небудь, щоб відвезти нас в лікарню, яка знаходиться в 5 хвилинах від нашого будинку.

“Медсестра намагалася поставити крапельницю, але не змогла”. Жителька Бейрута розповіла, як рятувала сеструAssociated Press

Через вибух без житла лишилися близько 300 тисяч мешканців міста

Там всі були в крові, люди лежали на підлозі, кров була на всіх, це були люди з вулиці. Медсестра намагалася поставити крапельницю, але не змогла, я розлютилася. Я сказала їй, щоб вона віддала її мені, адже я ветеринар, я знаю, як ставити крапельниці. Отже, я зробила все сама, а потім вони намагалися реанімувати її, вони зробили це двічі. Перший раз не вийшло.

Після цього вони сказали нам, що ми повинні віднести її в операційну. Усередині все було зламано, ні дверей, нічого. Лікар сказав, що зараз тут вони нічого не можуть зробити. Я запитала, куди ви ідете? Тому що ні лікаря, нічого, ні операційної. Так ми пройшли 3 кімнати. Врешті-решт мені довелося піти за сестрою і вивести її на вулицю, тому що ми вирішили: якщо залишимо її всередині, то вона там помре.

Я вивела її з мамою, поки не приїхала швидка допомога. Через деякий час я зрозуміла, що у цій швидкій вже хтось помер, і цей "хтось" потрапив у таку саму ситуацію, як і моя сестра.

Ми проїхали чотири лікарні, всі нам відомлявляли. У машині швидкої допомоги, крім мене, моєї мами і одного пораненого, нікого не було. Ми продовжували реанімувати мою сестру і дали їй кисень. Мама тримала її за руку, а водій був дуже злий на те, що сталося, він говорив дуже погані слова про уряд і про все інше. Нарешті ми приїхали до п’ятої лікарні, і все одно нам казали, що в них немає місця. Близько шести лікарів сказали "ні". Але я подумала: "Ви всі сидите тут і відмовляєтесь допомогти, я впевнена, що один із вас все ж міг би їй допомогти".

Моя мама почала кричати: "Як ви можете відмовляти матері?!" У цей момент моя сестра почала блювати кров'ю. І тільки після цього вони забрали її. Лікарі не дозволяли нам увійти і сказали чекати в кімнаті очікування. Через годину вони сказали, що продовжують, працюють над нею, але я увійшла без дозволу і побачила її. Вона померла, а нам нічого не сказали.

“Медсестра намагалася поставити крапельницю, але не змогла”. Жителька Бейрута розповіла, як рятувала сеструАР

Жертвами вибуху стали щонайменше 218 людей, тисячі дістали поранення

За 18 годин нам довелося повернутися до лікарні, і ми побачили її на тому ж місці, не в холодильнику. Вона була вся у крові, кров витікала з носу, з очей, звідусіль. Ми запитали: "Чому ви не помили її, чому не прибрали у холодильник, що ви за люди?". Це було нелюдяно.

Я знаю, що було дуже багато людей, але все одно потрібно бути організованими, тому що в Лівані землетрус може статися будь-якої години, тож уряд повинен бути готовий до такої події. Так що, якщо у нас знову буде землетрус, у нас будуть ті ж проблеми. І що ми будемо робити, якщо таке знову станеться? Ось що сталося 4 серпня.

Сестра Маріани Фодуліан, померла під час вибуху у Бейруті в серпні 2020 рокуМаріани Фодуліан / Facebook

Сестра Маріани Фодуліан, померла під час вибуху у Бейруті в серпні 2020 року

На вашу думку, лікарі вели себе професійно, зважаючи на вибух?

Лікарі намагалися допомогти, але вони не навчені. Я не знаю, чи були вони лікарями, або вони були студентами, або вони були медсестрами. Я дійсно не знаю, тому що була сильна тиснява. Хтось намагався нам допомогти, а інший лікар був поряд з ним і просто повторював: "Дай мені зробити це, дай мені зробити це". Я думаю, якщо ви не помітили, то у вас багато поранених, у вас є хтось ще, тож просто перестаньте говорити. Це – моя сестра, це не ваша сестра. Я маю право панікувати. Я плакала та боялась. Вони намагалися допомогти, та нічого не робили. Я досі не знаю, чому вони не пішли на іншу операцію і не спробували допомогти комусь ще.

Те, що сталося в останній лікарні, не було нормальним для мене, тому що в тій лікарні навіть не було місця для моєї сестри. Коли ми приїхали, у них не було поранених, і ми були першими. А потім ми побачили, що приїжджають люди з малими порізами, з невеликою кровотечею, а моїй сестрі все ще не почали допомагати. Пам'ятаю один момент: коли стояла на вулиці, приїхав один чоловік, він ніс п’ятьох на своїй спині. Я не знала цих людей, але я намагалася їм допомогти та просила лікарів надати їм допомогу. Та вони просто сказали нам їхати в Траблс, який знаходиться в годині їзди. Я не знаю, чи живі вони чи мертві. Я просила когось допомогти їм, але ніхто не допоміг. Для мене це ненормально – стояти та відмовляти в допомозі через брак місця. Ця лікарня не в порядку. З іншого боку, у них було багато людей всередині, багато випадків, але лікарня не була переповнена, тому що я бачила, які там були поранення у людей.

“Медсестра намагалася поставити крапельницю, але не змогла”. Жителька Бейрута розповіла, як рятувала сеструAP

Вибух у порту Бейрута посилив політичну нестабільність, яка спостерігалась у країні й до цього

Як поводить себе уряд країни? Чи була якась грошова компенсація сім'ям?

В уряду, на жаль, не було інформації про імена жертв. У них все ще немає імен, імена все ще написані неправильно, вони все ще не знають цього. І ми як сім'ї жертв повинні працювати над цим і довести до відома людей імена жертв. Це по-перше. Друге ж – уряд досі не вибачився, не сказав ані слова, і поки що нас не хвилює грошова компенсація. Ми дбаємо тільки про те, щоб домогтися справедливості. Просто знати, хто це зробив, хто був відповідальний за доставку цього амонію (речовина, через яку стався вибух – ред.), хто був відповідальний за зберігання амонію, в результаті чого стався вибух, хто знав про них і мовчав, хто продавав його і хто підірвав його. Тому нам потрібні всі ці відповіді, ось чого ми хочемо. Це не гроші, гроші – це дрібниця. Вони повинні зробити ще багато чого. І проблема в тому, що багато жертв, наприклад, батьки сімейств – вони не можуть продовжувати жити, якщо нічого не отримають. Тому ми повинні працювати над тим, щоб підвищити якість роботи з постраждалими, щоб вони могли отримувати щомісячну вирплату та допомогу у вигляді медичних препаратів. Це те, про що ми просимо, і ми як сім'ї постраждалих продовжуємо тиснути на владу.

Як зараз живуть сім'ї постраждалих та що роблять і вимагають від влади?

Як сім'ї жертв ми створили асоціацію, адже разом ми набагато сильніші та можемо спільно тиснути на уряд. Якщо кожен буде працювати поодинці, це буде гірше. І ми також працюємо з адвокатами, з об'єднанням адвокатів в Лівані. Ми працюємо над правосуддям. І ми також ходимо кожного разу на зустріч із суддею, але ми все ще не знаємо відповідей. Ми намагаємося завжди бути на зв'язку. Ми також чинимо тиск й на вулицях.

На жаль, в Лівані все переходить на бік релігії, партій, і всі починають захищати один одного і роблять все, що хочуть. Але цього разу настав час, коли вони повинні піти і зробити розслідування. Суддя також повинен знайти людей, що причетні до вибухів. У будь-якому випадку, винні повинні заплатити за те, що зробили. Якщо вони понесуть покарання, це може змінити Ліван. Вони будуть знати, що в наступний раз ми будемо готові, ми працюватимемо разом. Ми повинні думати про ліванський народ. Винні понесуть відповідальність.

Що відомо

  • 4 серпня у столиці Лівану Бейруті пролунав вибух. Потужна вибухова хвиля поширилася на центр міста й передмістя, пошкодивши будівлі та машини в радіусі десяти кілометрів.
  • Представники Вищої ради оборони Лівану заявили, що в порту Бейрута вибухнули 2750 тонн конфіскованої аміачної селітри, яка зберігалася на складі неналежним чином. Вантаж з хімічною речовиною конфіскували у 2014 році з судна Rhosus, який належав російському бізнесмену Ігорю Гречушкіну.
  • Працівників адміністрації порту Бейрута, де прогримів вибух, відправлять під домашній арешт, а охоронятимуть їх військові.
  • 6 серпня у Бейрут приїхав президент Франції Еммануель Макрон. Він відвідав порт та одну з найбільш пошкоджених вулиць міста Геммайзех. Його зустрів натовп розлючених діями влади мешканців міста. Люди скандували "Революція!" та "Люди хочуть повалення режиму!". Макрон пообіцяв надати країні медичну та фінансову допомогу.
  • Згодом у Бейруті спалахнули акції протесту, мітингарі захопили будівлі МЗС, Мінекономіки та вимагали відставки президента країни.

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди