"Не пам’ятаю, коли одягала сукню", - учасниця "Монологів війни. Жінки"

"Не пам’ятаю, коли одягала сукню", - учасниця "Монологів війни. Жінки"

"Не пам’ятаю, коли одягала сукню", - учасниця "Монологів війни. Жінки"

Знайшла господарів 17-ти котам військовослужбовиця Оксана Анодіна. Більшість з них жінка привезла з війни на Сході. Добровольцем у 2015 році пішла на війну на Сході України. Там була командиром війська, допомагала військовослужбовцям, а також тим, хто проживає на території, на якій війна. Свої історії жінка розповість у виставі «Монологи війни. Жінки», прем’єра якої відбудиться 20 лютого у театрі ім. Михайла Старицького. Про це розповідає автор ідеї та режисер-постановник проєкту «Монологи війни» Володимир Павловський. Каже, сценарій побудований на монологах жінок, які так чи інакше дотичні до війни на Сході України. Додає, генеральним медіа-партнером проекту, як і минулого року став Суспільний мовник ЮА: Поділля, який робить телевізійну версію проєкту. Наша кореспондентка Анастасія Сбродова поспілкувалась з Оксаною Анодіною. Що розказала жінка про війну, яку побачила вона – далі.

Пунктуальна, не пам’ятає, коли одягала сукню, любить військову форму, провела дитинство з хлопцями так про себе каже військовослужбовиця Оксана Анодіна. Вона добровольцем пішла воювати на Схід України. Жінці дали позивний Мама.

"Я привезла з собою 44 бійців, 5 мої однолітки, один з них батько 9 дітей. Решта – мої діти. По скільки на той час там вже був Батя, наш сапер-мінер, то получається, що треба ще Маму".

Оксана Анодіна розповідає «неперерахувати усіх подарунків», які дарують на згадку військові чи волонтери. Серед них: книги, іграшки, шеврони, подушки та ляльки. В Червоному жовтні, зараз Сотенне жінка організовували патріотичні акції.

"Ми перший раз коли там були наш командний пункт розміщався там, ми подружилися, ми там садочок і школу взяли під свою опіку забезпечували їх всім: одягом, взуттям, продуктами. Ми зробили дуже велику акцію «Схід і Захід разом». Діти з Вінницької, Рівненської, Хмельницької писали листи і слали дітям адресно. По-перше, всі запрошували в гості, щоб вони приїжджали на канікули. По-друге вони казали, що вони за них переживають дуже, що вони розуміють як їм важко, як їм страшно".

Переодягнулась Оксана Анодіна в Святого Миколая та роздавала на Сході дітям подарунки

"Тоді в Трьохізбинці перший раз в житті зробили свято Миколая. Діти не знали хто такий Миколай. Зробили таке свято разом, школа готувала концерт і запросили малишню з садочку дитячого, то діти сиділи дивилися і наче радіють, але в очах.. вони йшли з величезними подарунками, але очі все-рівно сумні, з болем. Через те, що вони знають, що зараз у них свято, а через 15 хвилин можуть почати просто обстріл".

Жінка працювала на посаді заступника керівника військово-цивільної адміністрації з безпеки і громадського порядку розповідає розподіляла гуманітарну допомогу, яку надсилали для малозабезпечених та в 2016 зайнялась благоустроєм сіл.

"За свої кошти накупляла квіток, накупляла жовтої і блакитної фарби. Поїхала в лісництво, набрала ялинок, Приїхали друзі зробили дитячий майданчик. Зробили заборчик, домовилась з лісництвом, пофарбували то все в жовто-блакитний колір, засадили жовто-блакитними квітками і я ходила, я раділа, що сепаратисти фарбують фарбою ці забори для того щоб получити гуманітарку, або кошти якісь".

Оксана Анодіна – виховує сина та доньку. Каже, діти відмовляють від поїздок на Схід.

"Вони мені завжди кажуть «їдь додому», я от зараз скажу, що я йду далі служити, а вони мені «Нащо тобі то треба, будь собі вдома. Ти вже відслужила за багатьох, хай ще підуть ті, хто не служив» в такому плані. Впринципі мені кажуть про це не тільки діти, а й усі знайомі, які знають скільки я відбула там".

Додає, війна не може пройти безслідно.

"Я в цьому році вперше пішла в цивільний ліс, на мирній території по гриби. Я ловлю себе на думці, що я йду по замінованому лісі. Тобто, я хожу, я сама з себе сміюсь, я 1000 км звідти, але я йду не так, як ми йдемо вільно по лісі. А я йду: підняла ногу, подивилась куди поставити, тобто …".

Зі Сходу військовослужбовиця привезла більше 10 котів, один з яких проживає у неї і сьогодні. Жінка розповіла, мріє зробити притулок для котів,страусину ферму та зимовий сад.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСпортСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди