У Кропивницькому вшанували пам’ять загиблих спецпризначенців у боях під Дебальцевим

У Кропивницькому вшанували пам’ять загиблих спецпризначенців у боях під Дебальцевим

У Кропивницькому вшанували пам’ять загиблих спецпризначенців у боях під Дебальцевим

У Кропивницькому вшанували пам’ять загиблих спецпризначенців у боях під Дебальцевим 16 лютого 2015 року. Тоді бійці третього полку забезпечували вихід української колони з пораненими та загиблими. У районі Новогригорівки бронетранспортер, в якому були спецпризначенці та інші військові, підбили бойовики. Загинули Юрій Бутусов, Віталій Федитник та український військовий журналіст Дмитро Лабуткін. Інші потрапили в полон. Найдовше в неволі, майже п’ять років, були Сергій Глондар та Олександр Коріньков.

Вечір пам’яті організували в музеї третього полку спецпризначення. Звільненні півтора місяці тому з полону бойовиків Сергій Глондар та Олександр Корінськов згадують про бої під Дебальцевим.

"Командуванням було поставлено завдання по супроводженню колони у місто Дебальцеве. Тоді ворог вже заблокував всі можливі ділянки, по яким можна пересуватися. Там була одна, як ми називали ''дорога життя''. Туди ми вранці виїхали. А вже коли почали висування назад, втрапили в таку засідку, яких не було'', – розповідає Сергій Глондар.

Олександр Коріньков каже: ''Коли вже виїжджали з Дебальцевого, проїхали один танк ворожий, іний танк з іншого боку стояв, його проїхав, і вже за цими танками були позиції ворожі. Я нахилився, крикнув в БТР, що бачу їх, і почав вести вогонь, і хлопці також почали стріляти. Але одразу було два вистріли з РПГ з різних сторін''.

Вадим Довгорук під час того бою отримав поранення. Розповідає, тоді в БТРі було десятеро людей: ''Тоді загинули відразу командир групи Юрій Бутусов, командир відділення Федитний. І з нами ще був кореспондент, капітан 3-го рангу Дмитро Лагуткін. Решта хлопців потрапили до полону. Відійшов від БТР підбитого, так як іти вже не міг, тому що була втрата крові велика, і так пролежав до 19-го числа. А 19-го числа мене знайшли бойовики і відвезли в обласну лікарню міста Луганськ. Потім через ветеранів- афганців мене передали на територію України''.

Після повернення, в лікарні в Києві бійцю ампутували руку та ступні обох ніг.

Василь Белень у той день втратив руку, зараз замість неї – електронний протез: ''Підняв праву руку, вона у мене була посічена, я нею помахав, подивився на свої пальці, їх у мене не було. І все, що я запам’ятаю на все життя і пронесу з собою... Це слова командира ''Хлопці, ви найкращі, я вас люблю''. Я не думав, що це будуть його останні слова''.

Згадує, йти не міг, побратими залишили в посадці та пообіцяли повернутися: ''Я лежав в посадці, вже чув як життя мене покидає. І потім я почув свого товариша, він мене покликав, був вже не сам, вони вже були в полоні, і він домовився, щоб повернутися і забрати мене. Він сказав: там є ще один наш військовий, він поранений, йому потрібна допомога. Він умовив повернутися і забрав мене''.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди