Портрет закарпатця Дмитра Тромпака до п’ятої річниці виходу з Дебальцева

Портрет закарпатця Дмитра Тромпака до п’ятої річниці виходу з Дебальцева

Портрет закарпатця Дмитра Тромпака до п’ятої річниці виходу з Дебальцева Оригінальне

До п’ятої річниці виходу з Дебальцевого журналісти Суспільного поспілкувалися з учасником тих подій, закарпатцем Дмитром Тромпаком.

Дмитру Тромпаку – 27. Живе у селі Страбичово біля Мукачева. Розповідає: батька і матері не має, тому з перших днів війни з Росією поїхав на Схід України.

ДМИТРО ТРОМПАК, учасник боїв біля Дебальцева

«Може в зоні АТО я зможу допомогти якомусь батькові, може якась моя пуля, врятує чийогось сина або батька».

Як б’є «Град», Дмитро Тромпак вперше відчув у СтанИці Луганській восени 2014-го року.

ДМИТРО ТРОМПАК, учасник боїв біля Дебальцева

«Попрацювала артилерія по нас, а потім піхота прийшла і дивилася, як ми там: є що добивати, чи ще потрібно артилерію застосовувати. По нам дуже часто стріляли. Але до того часу, поки ми не дали відповідь. Коли ми дали, відповідь, вони перестали стріляти. Вони вже нас упрашували різними способами звільнити територію, відійти назад. У нас багато машин, людей. Що з вас буде, якщо всі наші сили підуть на вас. Але в нас наказу не було. Ми стоїмо тут, поки є сили тримати оборону».

Далі Дмитро Тромпак воював під Дебальцевим. У лютому 2015 року разом з іншими українськими військовими потрапив в оточення.

ДМИТРО ТРОМПАК, учасник боїв біля Дебальцева

«Ми збилися з путі, не знали, куди їхати: вправо чи вліво. Різні військові роз’їхалися на своїх машинах хто куди. Деякі машини були підбиті, вони залишалися там. Багато хлопців загинули дуже поганою смертю. Краще застрілити, чим згоріти. Те, що там говорили, що все було планово, — нічого не було планово. Хай командири побачать це відео. Я нічого не приховую. Нічого там планового не було. Виходили, як собаки».

З Дебальцевого Дмитро Терпак повернувся на Закарпаття. Після нетривалого лікування він знову поїхав в АТО. Влітку 2015 року під час мінометного обстрілу біля Станиці Луганської був поранений в ногу і госпіталізований до Києва.

ДМИТРО ТРОМПАК, учасник боїв біля Дебальцева

«Там був лікар Данилюк. Він просто ангел всіх наших Збройних Сил. Хто до нього попадав – у нього багато виживших. Я не кажу, що інші лікарі – погані, але те, що я в нього був – я дуже радий. Бо він зберіг мені ногу. Тому що було питання – відріжеш ногу і він живий, залишиш – і він помре. І він подивився на мене – такий молодий пацан і рискнув моїм життям. І правильно зробив, бо якби я проснувся без ноги, я все б зробив, щоб я дальше заснув навіки».

Дмитро Тромпак пройшов реабілітацію і знову може ходити. Зараз він здобуває фах економіста в Ужгородському національному університеті. Про свій обов’язок говорить

ДМИТРО ТРОМПАК, учасник боїв біля Дебальцева

«Ви маєте зробити таку державу, щоб ваші діти гордилися. Не держава має щось для тебе робити. Тому що держава – то просто слово. То є Україна. А українець – це ти. Держава, може, нічого й не дала. Але те, що я щось зробив для держави – це головне».

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди