Любов та Леонід Мікушеви 60 років живуть у шлюбі.
Щоранку Леонід грає дружині її улюблені мелодії на сімейній реліквії – фортепіано J. Becker 1912 року. Коли просимо зіграти щось з улюбленого – згадує мелодію, що лунала на ковзанці у Куп'янську, коли вони зустрічалися.
Познайомилися чоловік та дружина у дитячому будинку: Любов виховувалася там, а Леонід приїхав виступати із військовою частиною льотчиків – грав на акордеоні:
"Вони часто приїжджали – ці льотчики-курсанти – але ніколи я не бачила, щоб хтось грав серед них. А тут раптом стоїть на сцені й грає на акордеоні. Звісно, одразу привернув увагу", – згадує Любов Мікушева.
"Офіцер! Вони ще курсантами були, а я вже офіцер", – додає Леонід.
"Так, а ти вже офіцер. Правда, я не розбиралася тоді: курсант, офіцер – у військовій формі та й усе", – каже Любов.
Відтоді й почали зустрічатися.
"Думаю: заберуть курсанти у мене з-під носа вкрадуть красиву дівчинку – що ж це таке. Треба боротися. І вже коли одружуватися, я приїхав на мотоциклі, посадив на мотоцикл, і вона у платті, сіла, і кажу: поїхали. Все, і повіз її", – розповідає Леонід.
Так минуло 60 років.
"Я зранку прокидаюся, їду готувати сніданок – Леонід Євгенович сідає за ф-но грає. Потім поснідаємо – він бере акордеон, іде займається", – розповідає Любов Мікушева.
Леонід Мікушев вчився музики у матері. Фортепіано – її спадок. Інструменту 108 років. Родина зберегла його попри дві війни, репресії та судову тяганину. Леонід розповідає: під час Другої світової інструмент привласнив директор місцевої школи. 14 років ф-но стояло неналагоджене, поки Леонід його не відреставрував. Раритетний інструмент пропонували перекупити:
"Дорого пропонували. Але я ні. Привіз його, закутам матами спортивними, прив'язав до автомобіля. Привіз, розкриваю, кажу: "Мамо, відвернись. А тепер поглянь", – і вона плакала".
Подружжя живе у Куп'янську, що на Харківщині. Двоє дітей виросли, роз'їхалися, онуки живуть за кордоном. А Леонід щоранку грає Любові її улюблені мелодії.