"Робімо вже хоч щось": у Харкові презентували Маніфест здорового суспільства

"Робімо вже хоч щось": у Харкові презентували Маніфест здорового суспільства

"Робімо вже хоч щось": у Харкові презентували Маніфест здорового суспільства facebook.com/healthmanifest.online

Понад 40 медиків, представників громадськості, влади й бізнесу долучилися до проєкту "Маніфест здорового суспільства", презентованого у Харкові у червні. Серед ініціаторів його створення — Харківська експертна група підтримки медичної реформи.

Навіщо потрібен Маніфест, в етері програми "Сьогодні Головне" на Суспільному Харків розповіли співзасновниця експертної групи Тетяна Гавриш та один з розробників медреформи в Україні у 2014 році Володимир Курпіта. У 2018-2019 роках він очолював Центр громадського здоров’я України.

Це, скоріше, політичний дороговказ

Що таке "Маніфест здорового суспільства"?

Володимир Курпіта: Багато людей очікують конкретних кроків: завтра ми зробимо те, післязавтра те, але зважаючи на досвід стратегії, яка була розроблена на 2018-2020 роки, ми побачили, що світ настільки динамічно змінюється, плюс ще COVID з’явився, ми зрозуміли, що ніколи не будемо встигати за конкретними кроками, якщо ми не домовимося про засади.

"Політичний дороговказ": у Харкові презентували Маніфест здорового суспільстваСуспільне Харків

Маніфест — це, скоріше, політичний документ, політичний дороговказ, який говорить:

  • які засади мають бути для майбутньої української медицини;
  • що ми маємо говорити про медичну спільноту;
  • про громадянина, не як про пацієнта, саме як про громадянина;
  • що формує здоров’я;
  • що ми маємо говорити про державу, яка відповідальність держави, особливо враховуючи COVID і виклики, які з цим пов’язані.

Це не є прямо такі кроки, як реформа має рухатися, але це має бути певна рамка, якщо ми будемо виходити за межі цієї рамки, то воно не буде рухатися далі.

Які основні ідеї маніфесту?

Тетяна Гавриш: Перший етап реформи — його визнаємо успішним не тільки ми, у цього є світове визнання — рухався таким чином, що спочатку з’явилася стратегія, а потім так склалося, що з’явилися політична воля і лідери, які змогли зробити зміни.

На цьому етапі ми живемо у міжчассі. І, на жаль, протягом року, який передував створенню Маніфесту, ми не змогли знайти лідерів, які взяли на себе політичну відповідальність за втілення змін. Тоді ми вирішили звернутися до суспільства. Тому маніфест і називається "Маніфест здорового суспільства". Сьогоднішня подія — це спроба залучити суспільство до усвідомлення свого впливу на систему охорони здоров’я. У цьому є його унікальність, тому він має стати універсальним дороговказом для будь-кого, кого бентежить стан справ в системі охорони здоров’я.

Основні пункти Маніфесту:

  • здоров’я — основна цінність,
  • лікар має бути вільним у прийнятті рішень;
  • медичний заклад — це автономна система, яка так само приймає рішення самостійно;
  • держава має гарантувати безпеку.

Володимир Курпіта: Держава радше повинна виступати "нічним вартовим", тобто вона має гарантувати базовий перелік однаковий для усіх, але вона не повинна втручатися в організацію надання допомоги, якщо ми хочемо більшого.

Другий важливий компонент Маніфесту — це підходи в освіті — ми не говоримо про медичну освіту, ми говоримо саме про базову освіту, тому що саме у школах і сім’ях закладаються принципи здоров’я. Так, воно не дасть швидкого результату, але ми повинні розвивати той потенціал, який є в наших дітях.

Третій важливий момент — це те, що ми розуміємо, що живемо в динамічному світі, який дає дуже багато можливостей, ці нові можливості створюють і небезпеки. Яким чином відокремити можливості й небезпеки, щоб останні не перемагали.

Громади можуть стати рушійною силою

Тетяна Гавриш: Річ у тому, що сьогодні більшість лікарень, законтрактовані Національною службою здоров'я України та надають нам медичні послуги, належать конкретним власникам. Це новостворені громади. Ми розуміємо, що громади ближчі до людей, який має лікувати ця лікарня, і в нас є сподівання, що у керівництва громади буде мотивація робити зміни на користь людей. І ми вважаємо, що громади можуть стати тією рушійною силою, яка забезпечить позитивні зміни.

Як оцінюєте готовність Харківщини приймати ці ідеї й розвивати далі?

Володимир Курпіта: Я побачив три речі. Є згуртована спільнота, як зацікавлена у змінах. Друге — багато молоді, яка готова підключатися. І третє: мені дуже приємно, що Харківщина все більше розмовляє українською.

Загалом, якщо говорити про реформу, ми повинні розуміти, що 2020 рік був дуже серйозним викликом з двох причин. Перша причина – це COVID. З іншого боку реформа призупинилася. У 2020 році те, що було заплановано по лікарнях і по вторинній допомозі, воно не сталося. На це були політичні причини, і думка попереднього міністра. Через це зараз суспільство в очікуванні. При чому в очікуванні не тільки громадяни, а й медична спільнота.

Основна задача Маніфесту — навіть не сформувати як реформа буде йти, а сказати про те, що реформа потрібна, її не можна зупинити. Робімо вже хоч щось, аніж нічого, бо стагнація буде набагато гіршою.

Реформа, яку ви замислювали, і те, що є в реальності, наскільки сильно відрізняються?

Володимир Курпіта: Життя змінюється. Ми планували деякі речі по-іншому. 50% втілилося в плани, а з планів втілилася ще десь половина. Тобто ми говоримо, що від первинної стратегії десь чверть запрацювала. На це є об’єктивні та суб’єктивні причини. Усі хочуть простих відповідей зараз. Їх немає. Приклад будь-яких країн світу говорить, що цей процес не зупиняється. У нас з’являються нові технології, у нас 10 років тому ніхто не говорив про трансплантацію. Ці всі речі впливають на реалізацію.

Де швидше відгукуються на зміни: у великих громадах чи малих?

Володимир Курпіта: Швидше відгукуються новостворені громади. Їм потрібно шукати нові напрямки розвитку. Де вони більш-менш трошки сталі й в прийнятті рішень.

Тетяна Гавриш: Мегаполіси повільно рухаються — і тут є об’єктивна політична проблема. Оскільки в мегаполісах велика кількість комунальних підприємств, а це все електорат чинної влади. Чинна влада намагається зберегти їхню лояльність і тому не творить зміни, це замкнене коло. І це не лише Харків. Але є одне "але". Якби не розвивалася медицина в громаді чи деінде, все одно пацієнт буде шукати більш потужну, більш розвинуту лікарню з кращим обладнанням і буде їхати в обласний центр. І ми не можемо не розуміти цього. Зміни у великих містах, у великих лікарнях дуже потрібні.

"Політичний дороговказ": у Харкові презентували Маніфест здорового суспільстваСуспільне Харків

У Харкові остання лікарня була побудована у 80-ті роки минулого століття. Тоді у Харкові було 2 млн населення. Зараз маємо півтора мільйона населення та інші стандарти взагалі надання медичної допомоги. Питання: чи всі ці лікарні, вся ця інфраструктура дійсно потрібна? Це питання, треба рахувати. Можливо, треба думати про перепрофілювання, про злиття. Це нормальний процес, який пройшов весь світ.

Комунікація з Харковом — повільний процес

Що показала пандемія на регіональному рівні?

Тетяна Гавриш: Місцевій владі треба подивитися на спроможність медичної інфраструктури, яка надає допомогу хворим на COVID і більше комунікувати з громадянами щодо небезпечності вірусів і необхідності профілактики. Харків — друге місто в Україні і лише 12 червня відкрив центр вакцинації.

Останні два з половиною роки ми багато працювали з громадами в області. З Харковом ми намагаємося будувати комунікацію, поки що це досить повільний процес, але, як я вже казала, медицина в мегаполісах в Україні змінюється дуже повільно.

Читайте також

"Йдеш і думаєш про роботу": історії харківських медиків, залучених до боротьби з COVID

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди