У селі на Чернігівщині залишився тільки один житель

У селі на Чернігівщині залишився тільки один житель

У селі на Чернігівщині залишився тільки один житель

У шістдесяті роки минулого століття тут жило сімдесят сімей, розповіла його колишня жителька Ірина Кобець. Вона із села виїхала 32 роки тому. Повернулась, аби показати Суспільному, що від нього залишилось.

Хата на краю села Солов’їв - одна з найбільш вцілілих. Від неї залишились стіни. Це батьківський дім Ірини Кобець.

«Я народилась тут у 1970 році і тут жила до 1987-го року, коли я виїхала на навчання. Оце наша хатина, де я народилась. Нас тут виросло семеро дітей – 5 дівчат і два хлопці».

Батьки Ірини жили в цьому домі до середини 90-х. Відколи їх не стало, діти приїздили сюди все рідше, доки не перестали зовсім.

«От як уже їдеш сюди, спогади як нахлинуть. Зараз я стою отут - уже тут руїни, а все одно я дуже рада, що я тут народилась. Це моє. Моя душа тут залишилась, мабуть. І воно все згадується - і пісні, і казки мамині, і вся праця батьківська, все».

Село Солов’їв – це одна вулиця довжиною більше кілометра. Півстоліття тому тут було понад 70 хат, каже Ірина. Нині вціліла одна – у ній живе останній житель села.

Ірина Кобець, колишня жителька села Солов’їв: « Тут жила сім’я Кравченків. Кравченко Тетяна Аврамівна і син Кравченко Віктор Олексійович. Маму ми ось недавно, 23 січня, схоронили. Вона померла і він залишився сам».

З хати Віктор вийти не захотів. Його хата - на краю вулиці, яка називається Центральна. Чим ближче до колишнього центру села, тим важче пробиратись нею крізь хащі.

Ірина Кобець, колишня жителька села Солов’їв: « Це центр нашого хутора. Тут всі були осередки. Ось магазин, тут, де ми стоїмо, був клуб. Туди, далі трошки, була школа».

Ірина каже, назву село отримало від солов’їного співу – про це їй розповідали батьки.

« Коли ще не було цього хутора, люди не збудували ще свої будинки, тут дуже багато було солов’їв. І от вони побудували і, мабуть, тому що в лісах було дуже багато солов’їв, вони дуже гарно співали - тому така назва і залишилась, хутір Солов’їв».

Назад Ірина веде вже не вулицею, а в обхід, бо так пройти легше. На зворотному шляху бачимо покинуті мисливські лижі. А потім – Віктора, того самого єдиного жителя села. Він рубає дрова. Спілкуватися знову відмовляється. В Соловйові зараз офіційно прописані дві людини, каже секретарка Ларинівської сільради

Ганна Дацько, секретарка Ларинівської сільради: «На даний час село Солов’їв не зняте з обліку, так як там зареєстровано дві людини. Проживає на даний час один. Там ще є старенька бабуся з 29 року, яку забрала дочка. Вона проживає в Шостці. Живе в Шостці. Виписуватись не захотіла. Тоді ще питали в неї, вона сказала – це пуп землі, я буду там прописана до кінця днів своїх».

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди