Запоріжанка протягом життя збирає історії про Праведників народів світу

Запоріжанка протягом життя збирає історії про Праведників народів світу

Запоріжанка протягом життя збирає історії про Праведників народів світу Суспільне Запоріжжя

Вперше 14 травня цього року в Україні відзначають День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Ці люди мають почесне звання “Праведників народів світу”. Історією своєї родини з журналістами Суспільного поділилася запоріжанка Любов Височина.

89-річна запоріжанка Любов Височина згадує події Другої світової війни, під час яких розстріляли її дідуся та бабусю — Зіновія і Хаву Клоцман. Їм тоді було приблизно по 50-60 років, каже жінка. Любов Абрамівна пояснює, дідусь вважав, що його не вб’ють, а лише заберуть цінні речі. Але чоловіка розстріляли.

"Особисто в моїй родині була праведниця, українська жінка. Я була ще дитиною і не запам'ятала її прізвища. Це була бабусина подруга. Вона її відвезла в глухе далеке село, де фашистів не було, був лише поліцай. Відвезла до своєї рідної сестри та представила мою бабусю, Хаву Клоцман, як свою двоюрідну сестру, і вони там оселилися".

Праведники світу ЗапоріжжяСуспільне Запоріжжя

Сусідка майже чотири роки переховувала бабусю пані Любові, але врешті її також вбили в Бабиному яру: "У бабусі з дідусем були золоті монети, каміння дорогоцінне, половину з цього вона взяла з собою, а іншу частину лишала на горищі в колишньому будинку. І коли вона вирішила повернутися і забрати це, бо треба було за щось жити, її відстежив поліцай. Її схопили, відібрали все і розстріляли в Бабиному Яру".

Любов Абрамівна розповідає, що її бабуся та дідусь по татовій лінії, яких розстріляли під час Другої світової війни, занесені до Яд Вашем – центральної бази даних жертв Голокосту, в ізраїльський національний меморіал Катастрофи та Героїзму.

Праведники світу ЗапоріжжяСуспільне Запоріжжя

А ось батьків Любові Абрамівни спіткала зовсім інша доля. Коли почалася Друга світова війна, її батька забрали на фронт, а вони з мамою були евакуйовані в Челябінськ.

"З евакуації ми повернулися в 44-му році. Довго добиралися, бо пропускали ешелони, які йшли на фронт. Коли повернулися в будинок, то від нього лишився лише каркас. Тоді був наказ – дружинам червоногвардійців допомагати відновлювати житло. Мама моя тоді працювала на Дніпродзержинській теплоелектростанції й нам надіслали робітників, і матеріали, і ми все відбудували".

Любов Абрамівна розказує, що тато після Другої Світової був ще в Японії на війні, і тільки після того повернувся додому.

Праведники світу ЗапоріжжяСуспільне Запоріжжя

Помер чоловік в 60 років, похований в рідному місті Кам‘янське, мама прожила довше, знайшла спочинок на цвинтарі в Запоріжжі.

Нині Любов Абрамівна веде активний спосіб життя, пише вірші. Також збирає історії про Праведників народів світу. З журналістами Суспільного поділилася розповіддю про запорізьку праведницю – Марію Бочкову та її доньку Олену. Вони врятували 16 річного хлопця Бориса Карнера: "Марія працювала паспортисткою і видала хлопцю довідку, що він українець. Коли молодь зганяли в Німеччину, вони сховали його і він вижив. Це виявився дядько мого знайомого Віталія".

Читайте також: Україна вперше відзначає День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди