«Стріляє в мене упритул»: полтавець Борис Баклицький про участь у Другій світовій

«Стріляє в мене упритул»: полтавець Борис Баклицький про участь у Другій світовій

«Стріляє в мене упритул»: полтавець Борис Баклицький про участь у Другій світовій Суспільне Полтава

Був розвідником та мав із пів десятка поранень. 96-річний полтавець Борис Баклицький – ветеран Другої світової війни. На фронт потрапив, коли був підлітком. Під час виконання одного із завдань військовий отримав поранення у груди, а куля застрягла у легені. Про перемогу, каже ветеран, дізнався із повідомлення по радіо, коли після повернення із фронту продовжив військову службу. Нині за участь у бойових діях має зо три десятка орденів та медалей.

Борис Баклицький, ветеран Другої світової війниСуспільне Полтава

Борис Баклицький, ветеран Другої світової війни

Нагадаємо, Друга світова війна – це збройний конфлікт, що тривав із 1 вересня 1939 до 2 вересня 1945. Воювало понад 60 країн, які утворили два протилежні військові табори – блок країн Осі та антигітлерівську коаліцію. За даними Українського інституту національної пам'яті, у бойових діях взяли участь більше 100 мільйонів людей.

"Діжку усю розірвало осколками, а ми залишилися живі", –говорить ветеран Другої світової війни Борис Баклицький.

Полтавець Борис БаклицькийСуспільне Полтава

Полтавець Борис Баклицький

Так один із боїв на Курській дузі під час Другої світової війни згадує 96-річний Борис Баклицький. Народився він неподалік Полтави. Згодом його сім’ю вислали до Росії, де він потрапив до дитбудинку. На війні ж опинився разом із друзями, коли був підлітком.

Я пішов з ними у воєнкомат. І говорю: «Я теж 1924 року». Документів-то у мене ніяких, а люди на фронті потрібні. Військкомат сказав: «Будь ласка». І я опинився в армії.

Про свій вік чоловік тоді сказав неправду – додав собі рік. Відтак, потрапив до військового училища у Тюмень. А через пів року – 1943 – на фронт, де був розвідником.

Наша справа – піти до німців, притягнути «язика», якщо буде таке завдання. Тобто, взяти полоненого. Щоб з нього взяли показання, щоб він розповів про свою частину. Взяти саперів із собою, щоб вони порізали колючий дріт, який огороджує німецьку територію. Ми вночі це усе робимо.
Вшанування загиблих на алеї СлавиСуспільне Полтава

Вшанування загиблих на алеї Слави

Під час служби чоловік зо п’ять разів отримував поранення. Одна куля потрапила у легені.

Він тільки підійшов, я встаю і кажу: «Halt» (Стоп – з нім. ред.). (1:03-11) І він як закричить щось на своїй мові. А я ж не маю права стріляти, бо видамо себе. (1:43-50) А німець не чекає, він стріляє в мене упритул, у груди.

Пробув на фронті чоловік кілька місяців. Після цього ще два роки добровільно служив у військових частинах.

Була тоді така банда «Чорна кішка». Це бандити, злодії. Вночі нас посилали ловити «Чорну кішку». Ідемо зранку, після того, як ця ніч минула, ідемо до частини і чуємо по радіо, і народ радіє на вулицях – День перемоги, війна закінчилася.

А 1947 року Борис Баклицький знайшов родичів у Полтаві та переїхав сюди жити. За участь у бойових діях ветеран має близько тридцяти нагород.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди